ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
Iменем України
УХВАЛА
"30" травня 2007 р. Справа № 25/45
к/с № 9757/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий: Нечитайло О.М.
Судді: Голубєва Г.К.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.
при секретарі судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Поповіченко О.М., дов. від 27.02.2007р. № 39
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у
Солом'янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.06.2005р.
у справі № 25/45
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Лізингова компанія "Украгромашінвест"
до Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень та податкових вимог.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія
"Украгромашінвест" (надалі позивач, ТОВ "Лізингова компанія
"Украгромашінвест") звернулось до господарського суду м. Києва із
позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва (надалі - відповідач, ДПI у Солом'янському районі м.
Києва) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.03.2005р. (суддя
Морозов С.М.), яке залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (судова колегія у складі:
головуючий Муравйов О.В., судді Сотніков С.В., Кот О.В.) від
14.06.2005р. у справі № 25/45 позов задоволено повністю, визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Солом'янському
районі м. Києва від 06.08.2004р. № 0001612307/0, № 0001622307/0, №
0001632307/0, № 0001642307/0 від 06.08.2004р., № 0001652307/0,
визнано недійсними першу податкову вимогу від 31.08.2004р. №
1/3367 та другу податкову вимогу № 2/3676 від 12.10.2004р.,
стягнуто з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва на користь Відкритого акціонерного товариства "Лізингова
компанія "Украгромашінвест" 543,00 грн. судових витрат.
Вказані судові рішення аргументовані тим, що висновки акту
перевірки ДПI у Солом'янському районі м. Києва не відповідають
вимогам чинного законодавства України, а саме вимогам Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
ДПI у Солом'янському районі м. Києва, не погоджуючись із
судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, з підстав порушення вказаними судами норм матеріального
та процесуального права, звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у
справі № 25/45 та ухвалити нове судове рішення, яким у позові в
частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
відмовити, а щодо визнання недійсними податкових вимог -
провадження у справі припинити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2005р. у
справі № 25/45, у зв'язку із вступом в законну силу Кодексу
адміністративного судочинства України (надалі КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
) касаційна скарга ДПI у Солом'янському районі м. Києва
разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому
адміністративному суду України за підвідомчістю.
Заперечень на касаційну скаргу від позивача не надійшло.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції від
14.02.2007р., судова колегія ухвалила розгляд справи відкласти та
повідомити сторони у справі додатково про дату та час проведення
наступного судового засідання.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції вимоги касаційної скарги підтримав, судові рішення
господарських судів попередніх інстанцій вважає такими, що не
відповідають нормам чинного законодавства України з мотивів,
викладених у касаційній скарзі, просив їх скасувати та ухвалити
нове судове рішення, яким у позові в частині визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень відмовити, а щодо визнання
недійсними податкових вимог - провадження у справі припинити.
Представник позивача у судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене
ст.49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористався, про причини не явки
суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового
засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне:
ДПI у Солом'янському районі м. Києва на підставі висновків
Актів перевірок за періоди:
серпень 2003р. - акт № 286/23-0711/21661438;
листопад 2003р. - акт № 287/23-0711/21661438;
січень 2004р. - акт № 288/23-0711/21661438;
лютий 2004р. - акт № 289/23-0711/21661438;
березень 2004р. - акт № 290/23-0711/21661438, були прийняті
податкові повідомлення-рішення № 0001612307/0, № 0001622307/0, №
0001632307/0, № 0001642307/0, № 0001652307/0 від 06.08.2004р.,
якими виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку
на додану вартість у розмірі заявлених сум до відшкодування
визначених позивачем у відповідних податкових деклараціях.
Висновок про завищення суми бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість зроблено в результаті того, що
позивачем не надано до перевірки податкові накладні, які свідчать
про правомірність виникнення суми від'ємного значення по податку
на додану вартість за перевіряємий період.
На підставі зазначених обставин, відповідачем зроблено
висновок про те, що у позивача відсутнє право на відшкодування з
бюджету суми ПДВ за серпень, листопад 2003р., січень, лютий,
березень 2004р.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності,
Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI
у Солом'янському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню з
огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься
до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного закону, датою виникнення
права платника податку на податковий кредит вважається дата
здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом є
податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна
виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт,
послуг).
Так, відповідно до п.п. 7.7.1 та 7.7.3 вказаного закону суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1. має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
(далі Закон про бухгалтерський
облік) із змінами та доповненнями визначено правові засади
регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 п.2 цього Закону: бухгалтерський
облік - процес виявлення, домірювання, реєстрації, накопичення,
узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність
підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття
рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни
в структурі, активів та зобов'язань, у власному капіталі
підприємства; первинний документ - документ, який містить
відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що
використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних
бухгалтерського обліку.
Згідно ст.9 розділу 3 вказаного Закону, підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на
підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи (у т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку
повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій,
прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції
повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному
періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно до ст. 11. коментованого Закону, на основі даних
бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову
звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух
грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).
За змістом ч. 1 ст. 69 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,
що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі
пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань
свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 2 ст. 70 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що
належними є докази, які містять інформацію щодо предмету
доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються
предмету доказування.
З викладеного вбачається, що необхідною умовою для відсення
платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого
податку на додану вартість за результатами проведених
господарських операцій є наявність податкової накладної.
Таким чином, у спорах щодо правомірності формування
господарюючим суб'єктом податкового кредиту суди першої та
апеляційної інстанцій мають перевіряти наявність та відповідність
вимогам закону таких податкових накладних, а виходячи із вимог
Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та процесуального законодавства, на підставі
якого вирішуються спори даної категорії з метою прийняття
законного та обгрунтованого судового рішення необхідною умовою є
дослідження оригіналів чи засвідчених належним чином копій таких
податкових накладних.
З аналізу оскаржуваних судових рішень вбачається, що останні
мотивовані наявністю у позивача всіх податкових накладних, що
підтверджують його право на податковий кредит за відповідні
періоди, але посилаючись на дані витягу з книги обліку придбання
та продажу товарів ВАТ "ЛК "Украгромашінвест" та відповідних
реєстрів операцій із зазначенням первинних документів (податкових
накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо), не
зважаючи на те, що вказані документи є документами
бухгалтерського, а не податкового обліку.
Натомість, власне податкові накладні господарськими судами
першої та апеляційної інстанцій досліджені не були і в матеріалах
справи відсутні.
За змістом нормативно-правового припису ст. 159 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Таким чином, вказана прогалина у дослідженні обставин справи,
за змістом викладеної вище норми процесуального закону,
унеможливлює визнання прийнятих у справі судових рішень у якості
законних та обгрунтованих.
Встановлення даного факту є підставою для застосування ч. 2
ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, за змістогм якої Підставою для
скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції, а відтак вказані судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції у цій частині.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в
судовому процесі відповідно до предмету спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. у справі № 25/45 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. у справі № 25/45 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Голубєва Г.К.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.