Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого:

Чалого С.Я.

Суддів:

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Васильченко Н.В.

Костенко М.I.

при секретарі : Безпалому Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ВАТ"Керчгаз" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного суду від 6 квітня 2006 року по справі за позовом ВАТ"Керчгаз" до Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

ВАТ"Керчгаз" звернулося до суду з позовом до Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про скасування рішення про накладення на товариство штрафних санкцій.

В обгрунтування своїх вимог вказував, що Виконавчою дирекцією відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим на підприємстві було проведено документальну перевірку з питань правильного нарахування, повноти сплати і використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, в результаті чого був складений акт № 06-4/1-226 від 1 червня 2005 року. 22 червня 2005 року за результатами перевірки в.о. директора виконавчої дирекції Каменським В.С. прийнято рішення № 06-4/1-546 про накладення штрафу на позивача в розмірі 2841 грн. 60 коп. за неповноту сплати страхових внесків. Ват "Керогаз" вважає рішення незаконним.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 6 квітня 2006 року, ВАТ"Керчгаз" у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ВАТ"Керчгаз", з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обставинам справи дана правильна правова оцінка.

Посилання позивача в касаційній скарзі на ті обставниви, що відповідач невірно застосував фінансові санкції на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240-Ш від 18.01.2001 (2240-14) , а не підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000 (2181-14) є безпідставними.

Відповідно статті 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист у разі тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

На виконання вимог Конституції України (254к/96-ВР) , Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) № 2240-Ш від 18.01.2001 (2240-14) .

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон № 2240 (2240-14) .

Статтею 30 вказаного вище Закону встановлено, що за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Право застосовувати фінансові санкції мають керівники відділень виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Водночас у частині, що не суперечить Закону № 2240, на правовідносини з приводу сплати страхових внесків поширює дію й Закон України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі - Закон № 2181), що відповідає змістові Закону № 2181 (із змінами, внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003 № 550-IV (550-15) ), відповідно до якого з 26.03.2003 (з дати набрання чинності Законом України від 20.02.2003 № 550-IV (550-15) ) не сплачені в строк страхові внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування підпадають під ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 (2181-14) .

Проте безпосередньо порядок обчислення та сплати страхових внесків врегульовано саме Законом № 2240 (2240-14) .

Посилання товариства в касаційній скарзі на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 17 Закону № 2181 (2181-14) . яка регламентує застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, є безпідставним, оскільки в даному випадку відповідальність передбачена статтею 30 Закону №2240 (2240-14) - спеціальною нормою з цього виду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Не може бути підставою для скасування судових рішень у справі посилання позивача на підпункт 4.4 статті 4 Закону № 2181 (2181-14) , оскільки в даному випадку причиною невірного обчисленні позивачем штрафних санкцій є не конфлікт інтересів у розумінні наведеної норми, а неповний аналіз чинного законодавства.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що рішення місцевого та апеляційного судів зі справи відповідають встановленим ними обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ВАТ"Керчгаз" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного суду від 6 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.