К-11166/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - Текст документа

розглянувши в попередньому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ТОВ "Старий лицар" до ДПI у Шевченківському районі м. Львова третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Iнформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Львівської філії про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою ДПI у Шевченківському районі м. Львова на Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005р. у справі №5/441а-9/44,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Старий лицар" звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою (з урахуванням уточнень) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012430/0-525/24-0 від 15.01.2004р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.07-06.08.2004р. у справі №5/441а-9/44 позовні вимоги було задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів направлення на адресу позивача податкової вимоги, отже не підтверджено факту повідомлення позивача про виникнення та реєстрацію податкової застави, платника податків станом на день укладення договорів, що відображені в Акті перевірки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. у справі №5/441а-9/44 апеляційну скаргу задоволено частково, Рішення господарського суду Львівської області від 21.07-06.08.2004р. у справі №5/441а-9/44 скасовано частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000012430/0-525/24-0 від 15.01.2004р. в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що за наявності належним чином зареєстрованої податкової застави, яка підтверджується відповідними документами позивач повинен був у своїй діяльності керуватися п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними та цільовими фондами" (2181-14) , а тому узгоджувати з податковим органом операції з реалізації активів, а саме, нежитлових приміщень, які за договорами купівлі-продажу передані у власність фізичних та юридичних осіб в період з 25.06.2001р. - 18.06.2002р.

21.07.2005 року позивач звернувся з заявою про перегляд Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004 року за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду постанови суду за нововиявленими обставинами, позивач вважає Рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №2/265/04 від 08.12.2004 року та Рішення Конституційного Суду України №2-рп (v002p710-05) від 24.03.2005р. у справі №1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (справа про податкову заставу), відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005р. у справі №5/441а-9/44 заяву позивача про перегляд Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. у справі №5/441а-9/44 за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. у справі №5/441а-9/44 скасовано, Рішення господарського суду Львівської області від 21.07-06.08.2004р. залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеною постановою державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2005р. у справі №5/441а-9/44 скасувати.

Касаційна скарга грунтується на тому, що судами порушено норми матеріального та процесуального законодавства.

Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Податкове повідомлення-рішення, що оспорюється прийнято на підставі висновків Акта перевірки №3298/24-0 від 12.01.2004 року, яким встановлено, що ТОВ "Старий Лицар" було реалізовано основні засоби, які перебували в податковій заставі, без згоди органу державної податкової інспекції на суму 1 266 000,00 грн., внаслідок чого було порушено ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) , платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) не рухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Згідно витягу наданого реєстратором Iнформаційним центром Міністерства юстиції м. Львова про зняття з реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна від 28.10.2003 року за №12637 податкова застава позивача виникла з 17.02.2000 року, зареєстрована 09.06.2000 року, реєстраційний код запису про заставу 15-2622, запис було виключено за заявою 1087-3641 від 28.10.2003 року.

В період з 25.06.2001 року по 18.06.2002 року позивачем укладено п'ятдесят один договір купівлі-продажу та дарування основних засобів, без письмового узгодження на це державного податкового органу.

Таким чином, сума відчужених основних засобів становить 119 800,00 грн., а не 1 26 600,00 грн., як зазначено в акті перевірки.

За таких обставин, приймаючи податкове повідомлення-рішення ДШ у Шевченківському районі м. Львова повинна була на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) повинна була застосувати штраф у розмірі 119 800,00 грн.

Судова колегія відзначає, що судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що спірне податкове повідомлення-рішення має бути визнано недійсним в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до ст. 112 ГПК України (1798-12) , рішення суду може бути переглянуто за таких умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, виявлення їх після прийняття рішення зі спору та необізнаність заявника про наявність таких обставин.

Однією із нововиявлених обставин, заявник вважає рішення Шевченківського районного суду м. Львова у справі №2/265/04 від 08.12.2004 року, яке набрало чинності після його перегляду в апеляційному порядку 11.07.2005 року.

Враховуючи те, що дана Постанова Львівського апеляційного господарського суду прийнята без представників відповідача - ТОВ "Старий Лицар", як і рішення Шевченківського районного суду м. Львова, та зважаючи на те, що останнє набрало чинності 11.07.2005 року відповідно до вимог ст. 231 ЦПК України (1618-15) , чинного на момент прийняття ухвали суду апеляційної інстанції, і заявник не пропустив строк перегляду за нововиявленими обставинами, визначеного ст. 113 ГПК України (1798-12) , факти, які встановлені рішенням з цивільної справи є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.

Наступною нововиявленою обставиною заявник вважає обставини встановлені рішенням Конституційного Суду України №2-рп (v002p710-05) від 24.03.2005 у справі №1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (справа про податкову заставу), відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Дане рішення Конституційного Суду України, відповідно до вимог ст. 68 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996р. №422/96-ВР (422/96-ВР) , опубліковане в офіційному друкованому виданні "Вісник Конституційного Суду України" №2 за 2005 рік, підписано до друку 23.06.2005 року, що свідчить про відсутність пропуску строку для звернення про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

Оцінка ж підстав для перегляду постанови у даній справі здійснюється у відповідності до вимог Кодексу Адміністративного судочинства України (2747-15) на підставі п. 6, п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08.12.2004 року встановлені наступні факти, які мають значення для справи. А саме, відсутність заборони відчуження зазначеного приміщення підтверджується довідкою, виданою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1. 05 липня 2001 року (що також зазначено у даному Договорі). У зазначеній вище довідці вказано, що згідно - Єдиного реєстру заборон, приміщення за адресою м. Львів, пр. Чорновола В., 67 А, власником якого є ТОВ "Старий Лицар", станом на 04 липня 2001 року під забороною відчуження не перебувало. Таким чином, при укладенні договору купівлі - продажу приміщення, приватним нотаріусом ОСОБА_1., у відповідності до положень ст. 55 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) було перевірено належність вищевказаного майна ТОВ "Старий Лицар", а також відсутність заборони на відчуження цього майна.

Отже, районним судом встановлено відсутність заборони відчуження щодо згаданої операції.

Окрім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України №2-рп (v002p710-05) від 24.03.2005 у справі №1-9/2005 (справа про податкову заставу) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а саме: підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечує конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференційованого такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу (абзац 3 п. 4.3. вищевказаного Рішення Конституційного Суду України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкова застава платника податків ТОВ "Старий лицар" виникла з 17.02.200 року, зареєстрована 09.06.2000р., реєстраційний код запису про заставу 15-2622, запис було виключено за заявою 1087-3641 від 28.10.2003р. Згідно витягу з Державного реєстру застав було винесено рішення про заставу рухомого майна та майнових прав ТОВ "Старий лицар", при цьому, податковий борг становив 1 308,79 грн., зокрема податку на землю у сумі 290,47 грн., податку на додану вартість у розмірі 1 018,32 грн. Оскільки, розмір податкової застави не відповідав сумі податкового зобов'язання, відповідачем було порушено вимоги закону.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно зроблено висновок про задоволення заяви позивача та скасування Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.12.2004р. у справі №5/441а-9/44 за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) приходить до висновку, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, спростовується матеріалами справи, отже підстави для задоволення касаційної скарги державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відсутні.