ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2004 року у
справі за скаргою начальника виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Свердловську
ОСОБА_1 на дії інспектора праці Територіальної державної інспекції
праці в Луганській області, -
встановила:
В квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував на незаконність припису НОМЕР_1., акту
перевірки НОМЕР_1. та протоколу про адміністративне правопорушення
НОМЕР_2, складених інспектором праці Територіальної державної
інспекції праці в Луганській області в ході перевірки, проведеної
за заявою громадянина ОСОБА_2., якому, в порушення ст. 17 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування" ( 1105-14 ) (1105-14)
, починаючи з
01.03.2003 р. не було здійснено перерахунку щомісячних страхових
виплат на коефіцієнт реального підвищення заробітної плати -
1,182.
Такі порушення, встановлені приписом Територіальної державної
інспекції праці в Луганській області, скаржник вважав
неправомірними, оскільки на момент перевірки IНФОРМАЦIЯ_1.
ОСОБА_2. не було надано до виконавчої дирекції Фонду ССНВВ в м.
Свердловську довідку Управління Пенсійного фонду про розмір його
пенсії, на підставі чого ОСОБА_1. просив скасувати оскаржувані
припис, акт і протокол.
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від
04 червня 2004 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано
незаконним припис НОМЕР_1., акт перевірки НОМЕР_1. та протокол про
адміністративне правопорушення НОМЕР_2, складений інспектором
праці Територіальної державної інспекції праці в Луганській
області.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 серпня
2004 року було задоволено апеляційну скаргу суб'єкта оскарження та
скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове рішення
про відмову у задоволенні скарги.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції,
ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою
в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення норм матеріального права, просив вказане
судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Свердловського
міського суду від 04 червня 2004 року.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_2. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених
законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,
підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших
джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних,
комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні скарги, колегія судів апеляційного суду у
відповідності з Конституційними принципами соціальної захищеності
людини і громадянина та на підставі ч.4
ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування" ( 1105-14 ) (1105-14)
прийшла до обгрунтованого
висновку про неправомірність дій суб'єкта владних повноважень,
який порушив права та інтереси застрахованої особи, не здійснивши
вчасно перерахунок щомісячної страхової виплати з урахуванням
коефіцієнту реального зростання заробітної плати.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване рішення апеляційного суду постановлене з дотриманням
норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені
статтями 227, 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для його
скасування, направлення справи на новий розгляд або ухвалення
нового судового рішення.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу начальника виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м.
Свердловську ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2004 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: