2 серпня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Весельської Т.Ф., Гончар Л.Я., Гуріна М.I., Чумаченко Т.А.,

при секретарі - Замезі Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб Державної податкової інспекції м. Євпаторії, відділу ДАI Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України Автономної Республіки Крим за касаційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1. звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2004 року у справі за її скаргою на неправомірні дії посадових осіб Державної податкової інспекції м. Євпаторії, відділу ДАI Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України Автономної Республіки Крим.

Зазначає, що звернулася до суду із зазначеною скаргою, яку мотивувала тим, що 9 квітня 2004 року працівники ДАI, за вказівкою співробітника податкової інспекції безпідставно зупинили автомобіль, на якому вона направлялася до м. Сімферополя на засідання апеляційного суду. В результаті неправомірних дій співробітників ОДАI та ДПI вона разом з членами товариства "Юстіс", які також знаходились у цьому ж автомобілі, запізнилася в суд та не змогла прийняти участь в засіданні суду.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2003 року в задоволенні скарги ОСОБА_1. було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. було відхилено, а рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2003 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на її думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, ОСОБА_1. просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 9 квітня 2003 року біля 9-ї години працівниками ВДАI Євпаторійського ГВ ГУ МВС України в АРК був зупинений автомобіль д\н НОМЕР_1під керуванням водія ОСОБА_2. за порушення Правил дорожнього руху. Зазначені дії працівників ДАI ОСОБА_2. не оскаржувалися. В салоні автомобіля серед пасажирів знаходилася і заявниця ОСОБА_1., яка не була учасником дорожнього руху, будь-які протоколи щодо порушень нею Правил дорожнього руху не складалися, у зв'язку з чим її право, на думку судів, не було порушено. Також однією з підстав для відмови у задоволенні скарги суди вказали на відсутність будь-яких доказів щодо неправомірності дій посадових осіб і що такими неправомірними діями були порушені права ОСОБА_1.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. стверджує, що її права були порушені тим, що вона не змогла вчасно прибути на засідання апеляційного суду, де вона повинна була брати участь в цивільній справі у якості представника інтересів ОСОБА_2. Проте жодних доказів участі в судовому засіданні апеляційного суду (судові повістки, повідомлення тощо) 9 квітня 2003 року ні ОСОБА_1. ні ОСОБА_2 судам першої та апеляційної інстанцій не надали.

Сам ОСОБА_2, цивільна справа якого повинна була, за поясненнями ОСОБА_1., розглядатися в апеляційному суді та до якого були пред"явлені претензії працівників ДАI, будучи зазначеним у скарзі ОСОБА_1. в якості третьої особи, жодних самостійних вимог щодо будь-яких дій посадових осіб не пред"являв.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суди прийшли до обгрунтованого висновку про те, що підстав для визнання факту порушення законних прав та інтересі по справі не встановлено та підставно відмовили в задоволенні вимог скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2004 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .