ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Власного комерційно-виробничого підприємства
"Атлантида" на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 15 червня 2006 року, у справі № 22/431 за
позовом Заступника Миргородського міжрайонного прокурора в
інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в
м.Миргороді до ВКВП "Атлантида", про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник Миргородського міжрайонного прокурора звернувся до
суду з позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного
фонду України в м.Миргород до ВКВП "Атлантида" про стягнення
923,23 грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05
грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15
червня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено.
У касаційній скарзі ВКВП "Атлантида" просить скасувати
постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає
виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, підприємство
відповідача зареєстроване як платник збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування. На підприємстві відповідача виникла
заборгованість по сплаті страхових внесків перед Пенсійним фондом
України в сумі 923,23 грн., яка ВКВП "Атлантида" погашена не була.
На підприємстві відповідача, в період з вересня 2004 року по лютий
2005 року включно, щомісячно зростала заборгованість зі сплати
нарахованої заробітної плати працівникам підприємства.
Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
відповідач мусить подавати звітність до органів
Пенсійного фонду України, а також нараховувати, обчислювати та
сплачувати до цих органів страхові внески.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 18 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем, який
справляється на всій території України в порядку, встановленому
цим Законом, дані внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство.
Частиною першою ст.5 вказаного вище Закону визначено, що цей
Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у
випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не
суперечить цьому Закону.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
визначено, що
страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані
за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20
календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним
періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті
14 цього Закону, є календарний місяць.
Згідно ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески
підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника
страхових внесків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції про те, що позов обгрунтований і
підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної
інстанції при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Власного комерційно-виробничого підприємства
"Атлантида" відхилити, а постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 15 червня 2006 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: