ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду
Запорізької області від 27 лютого 2006 року та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 19 травня 2006 року, у справі
№27/230-6/11-24/100 за позовом Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства
Дослідного господарства "Мелітопольське" про стягнення штрафних
санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства
Дослідного господарства "Мелітопольське" про стягнення 9817,40
грн. штрафних санкцій за нестворення 2 робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою господарського суду Запорізької області від 27
лютого 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 19 травня 2006 року, у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі Запорізьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені судові
рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм
матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом 2004
року на підприємстві працювало 23 інваліди, в тому числі 9 осіб з
періодом роботи менше 12 місяців, що підтверджується Списком
працюючих інвалідів - штатних працівників в Державному
підприємстві Дослідне господарство "Мелітопольське", с. Фруктове,
Мелітопольського району Запорізької області за 2004 рік.
Листом від 05.01.2004 року № 1 Державне підприємство Дослідне
господарство "Мелітопольське" зверталось до Центру зайнятості
населення Мелітопольського району Запорізької області з проханням
надати для працевлаштування на Державне підприємство Дослідне
господарство "Мелітопольське" двох інвалідів на посади робітника
по прибиранню території та робітника по прибиранню виробничих
приміщень. Листом від 19.12.05р. Мелітопольський районний центр
зайнятості повідомив, що протягом 2004 року інваліди, які
перебували на обліку в районному центрі зайнятості, не виявили
бажання працевлаштовуватися на Державному підприємстві Дослідне
господарство "Мелітопольське".
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. В даному
випадку, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для
відповідача склав: 517 (середньооблікова кількість штатних
працівників облікового складу у 2004 році) х 4 (4% від загальної
чисельності працюючих) : 100 = 20,68 = 21 (чисельність інвалідів,
які повинні працювати на підприємстві). Фактично, за даними
звітності форми 10-ПН середньооблікова кількість штатних
працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена
інвалідність, які працювали на підприємстві, склала 19,3 = 19
інвалідів, таким чином підприємство не виконало норматив, оскільки
не працевлаштувало 2 особи.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування
інвалідів повинно здійснюватися центральним органом виконавчої
влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого
самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Крім того, створенню робочого місця для працевлаштування
інваліда передує обов'язок відповідача щодо виконання ним певних
дій, зокрема перелік таких дій визначений в Положенні про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
(далі-Положення). Так, згідно п.5 Положення
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 передбачено, що підприємства у межах доведеного
нормативу створюють за власні кошти робочі місця для
працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за
звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів
відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві,
середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу
та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,
цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів;
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють
для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм
реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії,
передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби
посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими
працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче
місце інваліда.
Відповідно до пункту 3 Положення "Про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів" затв. Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, робоче
місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів, та введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання),
установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менше,
ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно сплачувати
відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції,
сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати
на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте
інвалідом.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у відповідача
працювало 23 інваліда, підстав для стягнення штрафних санкцій
немає.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та
апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального або процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову
господарського суду Запорізької області від 27 лютого 2006 року та
ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19 травня
2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: