УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в
Приморському районі м.Одеси на постанову господарського суду
Одеської області від 15 лютого 2006 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, у справі
№ 6/364-05-12036А за позовом Одеської залізниці до Управління
Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про
визнання нечинним рішення №3622 та вимоги про сплату боргу №
Ю-874, -
ВСТАНОВИЛА:
Одеська залізниця звернулась до суду з позовом про визнання
нечинним рішення від 27.10.2005р. № 3622 про застосування
фінансових санкцій в розмірі 419725,67 грн. за приховування
(заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплати,
доходу), на які нараховуються страхові внески; та вимоги про
сплату боргу від 24.10.2005р. № Ю-874.
Постановою господарського суду Одеської області від 15 лютого
2006 року рішення від 27.10.2005р. № 3622 визнано нечинним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18
квітня 2006 року постанова суду першої інстанції змінена,
резолютивна частина доповнена пунктом "Визнати нечинною вимогу
Управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси про сплату боргу від
24.10.2005р. № Ю-874".
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в
Приморському районі м.Одеси просить скасувати зазначені судові
рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням ПФУ в
Приморському районі м.Одеси проведено планову перевірку дотримання
чинного законодавства на обов'язкове державне пенсійне страхування
Другим Одеським загоном воєнізованої охорони Одеської залізниці за
період з 01.01.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої
складено акт від 24.10.2005р. № 9/44. Згідно акту перевірки
органом ПФУ встановлено порушення приписів ст.ст. 19,20 розділу I,
п.8 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, а саме у розрахунках по формі
"Додаток 23" занижено фонд оплати праці па розмір витрат,
пов'язаних з наданням безкоштовного проїзду працівникам
підприємства, у загальній сумі 419 725,67 грн., що призвело до
несплати страхових внесків за обліковий період у розмірі 134 593,3
грн. та страхових внесків з фізичних осіб у сумі 8641,78 грн. На
підставі акту перевірки та картки особового рахунку платника,
відповідачем оформлено вимогу про сплату боргу від 24.10.2005р. №
Ю-874, якою повідомлено перевірений структурний підрозділ позивача
про те, що станом на жовтень 2005 року його заборгованість зі
сплати страхових внесків, штрафів та пені становить 143 235,08
грн. Рішенням контролюючого органу від 27.10.2005р. № 3666 на
підставі наведених вище матеріалів перевірки та приписів п.3 ч.9
ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до скаржника застосовано фінансові
санкції у сумі 419725,67 грн.
Згідно п.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески до
солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми
фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення)
працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової
заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат,
у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, виплату винагород
фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами
цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на
доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів
тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів
роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
В ст.ст. 1,2 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
від 24.03.1995р. № 108/95-ВР законодавцем визначено поняття
"заробітна плата" та її складових частин. Заробітна плата - це
винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за
трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу.
До структури заробітної плати входять основна заробітна плата
(винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і
відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для
службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад
установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за
особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші
заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород
за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і
положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати,
які не передбачені актами чинного законодавства або які
провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Судами встановлено, що згідно колективного договору,
укладеного між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки
Одеської залізниці на 2002-2006р.р. (із змінами та доповненнями
станом на 03.06.2004р.), адміністрація позивача взяла на себе
зобов'язання надавати робітникам залізниці та членам їх сімей, які
знаходяться на утриманні, включно із дітьми до 18 років під
опікою, річний квиток форми № 4 на відстань до 150 км. від місця
проживання, але не більше двох напрямків, в загальному розрахунку,
тобто вказані витрати залізниці здійснені відповідно до умов
колективного договору.
При цьому, ч.ч.2 та 3 ст.16 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачено, що працівники залізничного
транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці)
користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом.
Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються
Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Згідно із приписами ч.2 Постанови КМУ від 21.02.2001р. № 160
( 160-2001-п ) (160-2001-п)
"Про реалізацію частин другої та третьої статті 16
Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
витрати
підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним
проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат
цих підприємств.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що надання права безкоштовного
проїзду залізничним транспортом є пільгою, отримання якої
законодавець пов'язує із перебуванням осіб у трудових відносинах
із підприємством залізничного транспорту, однак вказана пільга не
має ознак фактичних витрат на оплату праці.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та
апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального або процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Приморському районі м.Одеси відхилити, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року та
доповнену судом апеляційної інстанції постанову господарського
суду Одеської області від 15 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: