ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
прокурора м. Краматорська Першикова В.В., -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною
скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії прокурора м.
Краматорська Першикова В.В., який за її заявою про вчинення суддею
Краматорського міського суду Рецебуринського Ю.I. злочину,
передбаченого ч.2 ст. 375 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а саме винесення
завідомо неправосудного рішення під час розгляду цивільної справи
за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Квант", не прийняв жодного з рішень,
встановленого ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 10
листопада 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 12 січня 2004 року, провадження у справі
закрито в зв'язку з тим, що дана скарга не підлягає розгляду в
порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Помилково закриваючи провадження у справі, суд першої
інстанції в порушення норм процесуального права не навів мотивів і
обгрунтування такого висновку, на що не звернув уваги суд
апеляційної інстанції.
Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ
визначається процесуальними законами.
Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює
можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 236-1),
постанови про закриття справи (ст. 236-5), постанови про порушення
справи (ст. 236-7).
Згідно із ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, по заяві або
повідомленню про злочин прокурор зобов'язаний не пізніше
триденного строку прийняти одне з таких рішень : порушити
кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи;
направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до ст.ст. 98,99 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, при
порушенні кримінальної справи та відмови в порушенні кримінальної
справи виноситься постанова.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства
України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності
належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків,
коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального
судочинства.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не
передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства
спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі
спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства,
а на час ухвалення оскаржених судових рішень такий порядок був
передбачений гл. 31-А ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року).
З матеріалів справи видно, що на заяву ОСОБА_1, в якій вона
просила притягнути до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 375
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суддю Краматорського міського суду
Рецебуринського Ю.I., прокурором м. Краматорська Коршиковим В.В.
листом від 22.10.2003 року надано відповідь про відсутність
підстав для перевірки відомостей, викладених у заяві, та
роз'яснено, що процесуальні акти і дії суддів можуть бути
оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального
законодавства України, а також запропоновано звернутись до ради
суддів апеляційного суду Донецької області для притягнення судді
до дисциплінарної відповідальності.
Таку позицію суб'єкта оскарження підтримав суд апеляційної
інстанції, який зазначив, що порушення кримінальної справи
відносно судді повинно відбуватися в іншому порядку.
Однак такий висновок суперечить чинному законодавству.
Дійсно, порядок здійснення правосуддя регламентується
відповідним процесуальним законодавством України.
Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення
питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ,
підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій
інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по
них судових рішень, належить до сфери правосуддя, і можуть бути
оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального
законодавства України.
Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань
оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються
правосуддя, неможливий.
З цього випливає, що для виправлення судових помилок
передбачений інший порядок оскарження, а саме шляхом апеляційного,
касаційного оскарження або перегляду судових рішень за
нововиявленими чи винятковими обставинами.
Проте в даному випадку скаржниця вважає, що суддею було
винесено завідомо неправосудне судове рішення і такі дії містять
ознаки складу злочину, передбаченого ст. 375 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, при цьому вона не має на меті виправлення судової
помилки.
За таких обставин у суду першої інстанції не було достатніх
підстав для закриття провадження у справі, на що не звернув уваги
і суд апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до
ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
оскаржувані судові рішення повинні
бути скасовані, а справа повернута до суду першої інстанції для
продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 220, 221,222, 223, 227, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 10
листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області
від 12 січня 2004 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження
розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :