Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Нос С.П.

секретаря судового засідання Каблак Т.П.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача – не прибув;

від відповідача – Мельничук В.А. – представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року у справі № 28/282 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс"

до 1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, 2. Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, в особі Управління Державного казначейства у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2007 року № 00013623000/0/9455 та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 28664,79 грн, -

Постановою господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року у справі № 28/282 А адміністративний позов ТзОВ "Юрок плюс" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, УДК у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДКУ у Львівській області задоволено.

Постанова з посиланням на Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , мотивована тим, що зміст суперечності правових позицій сторін полягає при застосуванні норми пп. "а" п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" і Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в частині визначення показника рядка 3 форми додатку № 3 розрахунку бюджетного відшкодування, який відповідно впливає на визначення величини суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. При здійсненні правового аналізу та співставлення норми пп. "а" пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з положенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166 (z0250-97) (у редакції наказу від 15 червня 2005р. N 213 (z0702-05) ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982, в частині заповнення рядка 3 форми додатку №3 розрахунку бюджетного

Головуючий у 1-й інстанції суддя Морозюк А.Я. 22-а-3394 08.doc справа № 22а-3394/08

Господарський суд Львівської області, реєстр 08.07.2008 р. р.с.з. № 36

справа № 28/282 А;

Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.

відшкодування, суд прийшов до висновку, що норма пп. "а" п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", забезпечує право платника на отримання бюджетного відшкодування, та встановлює залежність розміру такого відшкодування лише від суми від’ємного значення суми ПДВ та суми оплати такого податку в складі суми товару постачальникам незалежно від дати формування податкового кредиту в складі такого від'ємного значення. Рядок 3 форми додатка 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) до декларації з податку на додану вартість істотно обмежує обсяг права платника податку на отримання суми бюджетного відшкодування, встановлене зазначеною нормою Закону (168/97-ВР) , оскільки норма Закону не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від моменту виникнення податкового кредиту у платника. При цьому, в нормі пп. "а" п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при визначенні суми бюджетного відшкодування, законодавець не розділяє поняття податкового кредиту попереднього податкового періоду та періодів, що передували попередньому, а визначає його як від'ємне значення. Тому до спірних правовідносин підлягає застосування норма Закону (168/97-ВР) . Виходячи із змісту норм п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 6.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість (відповідно до якого платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету) підлягає задоволенню і вимога про стягнення на користь ТзОВ "Юрок плюс" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 28 664 грн. 79 коп.

Не погодившись із постановою господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі Відповідач 1 просить скасувати її та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг) у такому ж періоді грошовими коштами, включаючи суми податку, що були фактично сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України. Відшкодуванню підлягає лише та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді та лише по податковому кредиту минулого податкового періоду. Інша частина від’ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування,включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, позовні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ можуть бути заявлені і задоволені лише після поновлення в КОР платника податку відповідної суми бюджетного відшкодування за результатами апеляційного чи судового узгодження рішення податкового органу про її зменшення, оскільки лише тоді буде предмет спору щодо бюджетної заборгованості.

За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова – без змін, з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пп. пп. 7.7.1 та 7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дана норма встановлює право платника на отримання бюджетного відшкодування, та встановлює залежність розміру такого відшкодування лише від суми від’ємного значення суми податку на додану вартість та суми оплати такого податку в складі суми товару постачальникам товарів (робіт, послуг), незалежно від дати формування податкового кредиту в складі такого від'ємного значення.

Посилання Відповідача 1 на Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (z0250-97) , є неправильним, оскільки норми даного Порядку обмежують право платника податку на бюджетне відшкодування, встановлене вказаною вище нормою Закону, тому до спірних правовідносин слід застосувати саме положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.

Доводи ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про те, що позовна вимога позивача про стягнення з Державного бюджету суми заборгованості з податку на додану вартість не може бути предметом розгляду даної справи, оскільки на даний час в картці особового рахунку відсутні відомості про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 28664,79 гри. за лютий 2007 року також є безпідставною, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 (z0263-97) , відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Існування порушеного права, що підлягає судовому захисту, в даному випадку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не залежить, зокрема, від наявності відповідних відомостей в картці особового рахунку такого платника податку, тому такі доводи ДПІ у Шевченківському районі м. Львова є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст..200 КАС України (2747-15) є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 26.10.2007 року у справі № 28/282 А залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.