ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Горбатюка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Катеринопільського
районного суду Черкаської області від 2 грудня 2005 року і ухвалу
апеляційного суду Черкаської області від 3 лютого 2006 року у
справі за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту
населення Катеринопільської районної державної адміністрації
(далі-УПСЗН) про визнання дій неправомірними, стягнення суми
заборгованості,
встановила:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним
позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється інвалідом
Чорнобильської катастрофи 2 групи і учасником ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС та їй у відповідності до ст. 48 Закону України "Про
статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
передбачена щорічна виплата
на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. В
зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від наданих їй вказаних
коштів в повному обсязі, просила суд визнати дії відповідача
неправомірними та стягнути на її користь 4518,10 грн.
недоотриманої суми на оздоровлення за 1998-2004 роки.
Рішенням Катеринопільського районного суду від 2 грудня 2005
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської
області від 3 лютого 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення
скасувати та постановити нове про задоволення позову.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на
законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, УПСЗН
при виплаті позивачу щорічних виплат на оздоровлення за 1998-2004
р. р. діяло відповідно Закону України " Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та постанови Кабінету Міністрів України від
26.07.1996 р. № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
згідно якого ОСОБА_1 виплачувалося за ці роки по 26,70 грн.
Однак з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки
вони грунтуються на неправильно застосованих нормах матеріального
права.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 являється інвалідом другої
групи, як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робіт
по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з
чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом
України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Постанова КМ від 26.07.1996 р № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" встановлювала розмір виплат щорічної
допомоги інвалідам, який не змінювався на протязі тривалого часу
та суперечить іншим нормам законів. Так, згідно Закону України
"Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 р."
( 372-15 ) (372-15)
розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185
грн., який згідно послідуючих змін до Державного бюджету України
зростав кожен наступний рік. Вказані закони не мали обмежень щодо
застосування ст.48. Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка
передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в
розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів
України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали
то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над
урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, підлягає
застосуванню ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
, з урахуванням розміру мінімальної плати на момент
виплати.
Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням вимог ст.48
вищевказаного Закону УПСЗН повинно виплачувати позивачеві щорічну
допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної
плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню на
підставі вищевказаного закону із визначенням компенсаційних сум та
урахуванням кратності мінімальних заробітних плат та частково
виплачених сум.
З врахуванням того, що суди першої та апеляційної інстанцій
не досліджували питання щодо розміру суми, яка пілягає стягненню
на користь позивачки, а суд касаційної інстанції відповідно до
положень ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
позбавлений можливості
виправити вказаний недолік, судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 231 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Катеринопільського районного суду від 2 грудня 2005
року і ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 3 лютого
2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно, суддя: