ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I. (доповідач),
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
Штульмана I.В.,
розглянувши порядку письмового касаційного провадження
адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність
прокуратури Донецької області, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаною
скаргою.
В обгрунтування своїх вимог вказував на те, що він 26
листопада 2003 року звернувся до прокурора Донецької області із
заявою про вчинення у 1999 році колишнім прокурором м. Маріуполя
ОСОБА_2. злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, однак суб'єкт оскарження в порушення вимог ст. 97 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
в триденний строк не прийняв жодного із
рішень, встановлених цією статтею.
Посилаючись на те, що такі дії порушують його гарантовані
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
права, ОСОБА_1. просив визнати
неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області та
зобов'язати суб'єкта оскарження розглянути його заяву у
відповідності із вимогами гл. 8 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24
лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 03 червня 2004 року, у задоволенні скарги
ОСОБА_1. відмовлено.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу
на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В скарзі він посилається на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції повно встановлено
фактичні обставини справи, проте неправильно застосовано норми
матеріального та порушено норми процесуального права.
Так, судами встановлено, що ОСОБА_1. звернувся до прокурора
Донецької області із заявою, в якій просив порушити кримінальну
справу щодо колишнього прокурора м. Маріуполя ОСОБА_2. за ознаками
злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яке, на
думку заявника, полягало у зловживанні службовим становищем при
винесенні постанови про скасування постанови слідчого щодо
закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3
На дану заяву начальником відділу управління нагляду
прокуратури Донецької області Бабаковим В.А. листом від 19 грудня
2003 року надана відповідь, у якій останній зазначає, що підстав
для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
відносно колишнього прокурора м. Маріуполя ОСОБА_2. не вбачається.
При цьому судами зроблено необгрунтований висновок про те, що
вказана заява не є заявою чи повідомленням про злочин, а відтак
суб'єкт оскарження у відповідності із Законом України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
надав заявнику письмову
відповідь.
Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ
визначається процесуальними законами.
Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює
можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 236-1),
постанови про закриття справи (ст. 236-5), постанови про порушення
справи (ст. 236-7).
Згідно із ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, по заяві або
повідомленню про злочин прокурор зобов'язаний не пізніше
триденного строку прийняти одне з таких рішень : порушити
кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи;
направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до ст.ст. 98,99 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, при
порушенні кримінальної справи та відмови в порушенні кримінальної
справи виноситься постанова.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом
владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи
бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім
випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку
кримінального судочинства.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не
передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства
спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі
спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства,
а на час ухвалення оскаржених судових рішень такий порядок був
передбачений гл. 31-А ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року).
За таких обставин, встановивши, що суб'єктом оскарження не
дотримано передбаченої ст. 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
процедури
реагування, судами неправомірно застосовано до спірних відносин
положення Закону України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
.
Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанції було
повно встановлено фактичні обставини справи, проте порушено норми
матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що
оскаржені судові рішення відповідно до положень ст. 229 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з ухваленням нового
рішення про задоволення скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24
лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
03 червня 2004 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької
області щодо розгляду заяви від 26 листопада 2003 року ОСОБА_1 про
вчинення злочину колишнім прокурором м. Маріуполя ОСОБА_2.
Зобов'язати прокуратуру Донецької області розглянути заяви
від 26 листопада 2003 року ОСОБА_1 та прийняти по ній одне з
рішень, передбачених ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу
України.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :