У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.,
при секретарі: Коротких В.В.,
за участю представника відповідача Бондарева В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів на рішення господарського суду Донецької області
від 18 серпня 2005 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 26 вересня 2005 року у справі за позовом
Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до Закритого акціонерного товариства Центральна
збагачувальна фабрика "Вуглегірська" про стягнення суми, -
встановила:
У червні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до
Закритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика
(надалі - ЗАТ) Центральна збагачувальна фабрика "Вуглегірська" про
стягнення штрафних санкцій в розмірі 34516,20 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 серпня
2005 року, яке залишено без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 26 вересня 2005 року, у
задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
просить їх скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов
в повному об'ємі.
У судове засідання касаційної інстанції представник касатора
не з'явився, представник відповідача вважав постановлені по справі
рішення законними та обгрунтованими.
Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно вимог ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути
скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм
процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до
неправильного вирішення справи.
В ході з'ясування обставин у справі і перевірки їх доказами,
судами попередніх інстанцій встановлено наступне: ЗАТ Центральна
збагачувальна фабрика "Вуглегірська" є суб'єктом підприємницької
діяльності.
Відповідачем було здійснено всіх необхідних заходів для
забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що
підтверджується наказом №10/к по підприємству про створення
робочих місць для інвалідів та пристосування звичайних робочих
місць для роботи інвалідів. Також відповідач надавав до державної
служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць
та вакантних посад, на яких може використовуватись праця
інвалідів.
Iнваліди для працевлаштування на підприємство протягом 2002
року центром зайнятості не направлялись.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції
на момент спору, передбачено, що працевлаштування інвалідів
покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські
організації інвалідів.
Робоче місце інваліда, згідно із п. 1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок влаштування інвалідів, це окреме
робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві або в
установі, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче
місце для інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
певним вимогам, атестовано спеціальною комісією за участю
представників правомочних органів і громадських організацій та
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору.
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача
створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у
колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні
підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що
позивачем пропущено строк, встановлений ст. 250 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, в межах якого можуть бути застосовані
адміністративно-господарські санкції до суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить
до висновку, що судами попередніх інстанцій було вірно застосовано
норми матеріального та процесуального права, дана правильна оцінка
встановленим у справі обставинам, внаслідок чого суди дійшли
вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Рішення судів викладені достатньо повно, висновки
обгрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та
відповідають чинному законодавству.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
оскільки грунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм
матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування прийнятих по справі
судових рішень та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18 серпня
2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 26 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:/підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: