Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого - судді Чалого С.Я.

суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою казенного підприємства "Екоантилід" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП "Екоантилід" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до КП "Екоантилід" про стягнення 64002, 06 грн. штрафних санкцій за не створення у 2004 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позов мотивований тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не створив у 2004 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року, задоволено позов.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі казенне підприємство "Екоантилід"звернулося з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі казенне підприємство "Екоантилід" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем звіти по формі №3-ПН заповнювались з порушенням Iнструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", через що у органів працевлаштування була відсутня інформація щодо наявності на підприємстві вакантних посад для працевлаштування інвалідів і не направлялись інваліди для працевлаштування.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки відповідач належним чином не виконав свого обов'язку по інформуванню відповідних органів про вакантні місця для інвалідів, що спричинило невиконання нормативу робочих місць для інвалідів.

Судами вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновки судів.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу казенного підприємства "Екоантилід" відхилити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 січня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .