Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого - судді Чалого С.Я.

суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на рішення господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року у справі за позовом головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Севастополі про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2004 року головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі звернулося до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Севастополі про стягнення заборгованості в сумі 146807, 61 грн. пов'язаної із виплатою пенсій по інвалідності за період з квітня 2001 року по листопад 2003 року.

Після уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 146538,55 грн.

Позов мотивований тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не відшкодовано позивачу суми пенсій, виплачених останнім особам, яким вони призначені внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання згідно вимог чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 06 червня 2005 року, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі звернулося з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі просить скасувати зазначені судові рішення та задовольнити позовні вимоги повністю, посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі звернулося до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Севастополі про стягнення суми витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності за період з квітня 2001 року по листопад 2003 року. При цьому позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності за період з квітня 2001 року по листопад 2003 року.

Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків, а загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 № 5-4/4 (z0376-03) . В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються Головним управлінням Пенсійного фонду України та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Що ж до витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зазначених з 1 квітня 2001 року до введення в дію Порядку відшкодування витрат, то пунктом 3 постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 № 5-4/4 (z0376-03) передбачено, що Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків повинні розробити механізм узгодження цих витрат та провести відповідні розрахунки на тому ж рівні.

Відповідно до п. 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, судами вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, дана правильна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними і не спростовують висновки судів.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі відхилити, а рішення господарського суду м. Севастополя від 6 червня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .