У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2007
№ К-9068/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Дубчак С.Є. та
відповідача: Бойко О.Г., Безкоровайної В.В., Кудли О.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення
Господарського суду Iвано-Франківської області від 14.03.2005 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 по справі № А-6/446
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в
особі Прикарпатського управління бурових робіт м. Долина
до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Долинської ОДПI від 01.11.2004 №
0000602602/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за
платежем податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 520 272 грн.,
в тому числі основний платіж - 347 050 грн., штрафні санкції - 173
525 грн., яке прийнято на підставі Акту ДПА у Iвано-Франківській
області від 25.10.2004 № 54/35-2 "Про результати позапланової
документальної перевірки Надвірнянського УБР ВАТ "Укрнафта" за
період з 01.01.2002 по 01.10.2003 та Надвірнянської експедиції
Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта" за період з 01.10.2003 по
01.07.2004 з окремих питань дотримання податкового законодавства
згідно постанови слідчого, у якому зафіксовано, що фактичного
поступлення комплектуючих до бурових насосів УНБ-600 не було, а
мав місце факт поступлення до Надвірнянського УБР двох бурових
насосів УНБ-600 з території ПП "Техноресурс" (м. Каліш), які по
бухгалтерському та податковому обліку НУБР як основні засоби не
обліковуються, а господарські операції по даному факту не
підтверджено первинними документами. Відповідно було зроблено
висновок, що Надвірнянським УБР в порушення вимог пп. 7.4.1 п.
7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
безпідставно віднесено до складу
податкового кредиту ПДВ в сумі 347 049,98 грн., а саме: в грудні
2002 року - 156 900 грн., в лютому 2003 року - 190 150 грн.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
14.03.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 21.04.2005 по справі № А-6/446- позов
задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі
отриманих від НГВУ "Надвірнанафтогаз" у грудні 2002 року та у
лютому 2003 року податкових накладних позивачем правомірно
включено до складу податкового кредиту у грудні 2002 року 156 900
грн. та в лютому 2003 року 190 500 грн. ПДВ, оскільки факт
отримання матеріальних цінностей документально підтверджений.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої
інстанції повністю.
При цьому судами встановлено, що Надвірнянське УБР у грудні
2002 року та лютому 2003 року здійснювало придбання у НГВУ
"Надвірнанафтогаз" ВАТ "Укрнафта", яке також є структурним
підрозділом ВАТ "Укрнафта", як і Надвірнянське УБР
(правонаступником якого є Прикарпатське УБР) бурового обладнання
для використання у власній господарській діяльності, що
засвідчується товарно-транспортними накладними та податковими
накладними виписаними НГВУ "Надвірнанафтогаз", на загальну суму 2
082 300 грн., в тому числі ПДВ - 347 049,98 грн. (у грудні 2002
року - 156 900 грн. ПДВ, у лютому 2003 року - 190 150 грн. ПДВ).
На підставі вказаних документів суми ПДВ, сплачені при
придбанні бурового обладнання віднесені підприємством до складу
податкового кредиту у відповідних податкових (звітних) періодах по
першій події та відображено у податкових деклараціях з ПДВ за
грудень 2002 року та лютий 2003 року.
Також судами встановлено, що Актом перевірки зафіксовано
наявність податкових накладних, виписаних для у грудні 2002 року
та лютому 2003 року, на загальну суму ПДВ 347 049,98 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що судові
рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального
права (закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
). ДПI також обгрунтувала свою скаргу тим, що сам
факт отримання податкових накладних на придбання ТМЦ від НГВУ
"Надвірнанафтогаз" не дає права платнику податку на додану
вартість на відшкодування ПДВ, так як це суперечить пп.7.5.1 п.
7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При цьому ДПI зазначила, що перевіркою встановлено
факт поставки бурових насосів, а не комплектуючих до них, в той
час як податкові накладні виписані на комплектуючі до бурових
насосів, оскільки допитані посадові особи Надвірнянського УБР
підтверджують факт поступлення двох бурових насосів, які
оприбутковані як комплектуючі.
Таким чином, на думку ДПI, судами не надано належної оцінки
як протоколам допиту, так і очних ставок, що є порушенням ст. 32
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно на підставі зазначеного в
скарзі ДПI просить скасувати судові рішення та прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити повністю.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що при складанні Акту перевірки та наступному винесенні
податкового повідомлення-рішення податковим органом було порушено
ст. 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
,
п. 1.7 та розділ другий наказу Державної податкової адміністрації
України від 16.09.2002 № 429, що дає підстави стверджувати що
податковим органом було порушено ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Відповідно наголошуючи, що питання визнання
податкових накладних недійсними не є предметом розгляду в даній
справі, позивач вважає правомірними свої дії при віднесені до
податкового кредиту сум ПДВ за спірними податковими накладними.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу норм ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, - податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1
Закону).
Тому не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг) (пп.7.4.5 Закону).
Відповідно датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 Закону).
Тобто, оскільки судами вірно встановлено факт отримання
Надвірнянською УБР від НГВУ "Надвірнанафтогаз" матеріальних
цінностей за товарно-транспортними накладними, податковими
накладними та проведення розрахунків за отримані цінності, що
підтверджується актами звірки взаємних розрахунків між
Надвірнянською УБР від НГВУ "Надвірнанафтогаз" за період із
01.10.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2003, а також
враховуючи звіт Iвано-Франківської торгово-промислової палати про
експертну оцінку в якому зазначено, що бурові насоси марки УНБ-600
з заводськими номерами 3607 та 2586 на момент їх поступлення в
Надвірнянське УБР не перебували в повній комплектності - тому
обгрунтування ДПI (скаржника) відсутністю комплектуючих повністю
судами спростовано.
Відповідно протоколи допиту свідків та протоколи очних
ставок, на які покликається ДПI (скаржник), не спростовують факту
отримання Надвірнянською УБР від НГВУ "Надвірнанафтогаз"
матеріальних цінностей, так як в Актах від 17.09.2004 та від
30.09.2004 зазначено про те, що отримані в грудні 2002 року,
лютому 2003 року комплектуючі до бурового обладнання є складовими
частинами бурових насосів УНБ-600 з заводськими номерами 3607 та
2586.
I оскільки підставою для віднесення до податкового кредиту
сум ПДВ є тільки данні податкової декларації за звітний період,
про що суди посилаються на норми пп. 7.4.1 пп. 7.4.5. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тому на
противагу заперечень скаржника необхідно врахувати, що
господарськими судами попередніх інстанцій вірно встановлено
порушення норм профільного законодавства, і посилання скаржника на
вказані вище підстави спростовані в ході судового розгляду справи.
Відповідно суд касаційної інстанції погоджується у повному
обсязі із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій
про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно рішення
Господарського суду Iвано-Франківської області від 14.03.2005 та
постанова Львівського апеляційного господарського суду від
21.04.2005 по справі № А-6/446 не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
14.03.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 21.04.2005 по справі № А-6/446 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров