ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. у справі за позовом прокурора м. Iзмаїла в інтересах
держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів до ТОВ "Добрі послуги" про стягнення штрафних
санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Прокурор м. Iзмаїла в інтересах держави в особі
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
звернувся з позовом про стягнення 1055 грн. штрафних санкцій з ТОВ
"Добрі послуги" за не створення робочих місць для інвалідів,
посилаючись на те, що відповідно до ст.. 19 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів" ( 875-12 ) (875-12)
передбачений
норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків
від загальної чисельності працюючих.
Рішенням господарського суду Одеської області від
19.09.2005р. задоволені позовні вимоги прокурора м. Iзмаїла в
інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. апеляційна скарга ТОВ "Добрі послуги" задоволена,
рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2005р.
скасоване, ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено в
задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Одеського
апеляційного господарського суду від 06.12.2005р, Одеське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 06.12.2005р., залишити в силі рішення
господарського суду Одеської області, посилаючись на порушення
норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991р. № 875
в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених
нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(із
змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як встановлено матеріалами справи, чисельність працівників у
відповідача в 2003р. складала 20 чол., 4% від кількості працюючих
становить 1 чол. Тому фонд соціального захисту інвалідів нарахував
штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце для інвалідів та
відповідно нарахував штрафні санкції в сумі 1055 грн..
Але, згідно ст. 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як зазначалося вище, згідно Порядку сплати підприємствами
(об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використання цих коштів, затвердженої о Постановою Кабінету
Міністрів України віл 28.12.2001 р. № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
-
штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше
15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і
повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не
забезпечують нормативу робочих місці,, здійснюють відділення Фонду
відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у
встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх
стягнення у судовому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, штрафна санкція за не
створення робочого місця, призначеного для працевлаштування
інваліда у 2003р. підлягала сплаті до 15.04.2004р., але не була
сплачена відповідачем, позов заявлений до господарського суду
13.07.2005р., тобто із значним пропуском строку позовної давності
без клопотання про його відновлення, тобто відсутні підстави для
задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржуване
судове рішення законне і обгрунтоване, порушень норм матеріального
чи процесуального права судом апеляційної інстанції при розгляді
цього спору допущено не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :