ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. у справі за позовом Одеського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ " Балта-хліб" про
стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до господарського суду Одеської області з
позовною заявою до ТОВ "Балта-хліб" про стягнення з відповідача на
користь позивача 15 890 грн. 25 коп. штрафних санкцій за
недотримання нормативу робочих місць - не створення робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2002р., посилаючись
на те, що відповідач в 2002р. не створив п"ять робочих місць для
працевлаштування інвалідів, а тому повинний сплатити штрафні
санкції відповідно до вимог ст.. 19, 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та п.п. 3,
5, 10, 14 "Положення про робоче місце і про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від
10.10.2005р. задоволені позовні вимоги Одеського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. апеляційна скарга ТОВ "Балта-хліб" задоволена
частково, рішення господарського суду Одеської області від
10.10.2005р. скасоване, ухвалене нове судове рішення. яким
відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Одеського
апеляційного господарського суду від 06.12.2005р, Одеське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 06.12.2005р., прийняти нове рішення про
задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм
матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991р. № 875
в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених
нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(із
змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до п.2.1. Iнструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках",
затвердженої наказом Державного комітету статистики України від
06.07.1998р. № 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
, звіт за формою № 3-ПН подається
підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання,
місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи
2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними
адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про зайнятість населення" ( 665/97-ВР ) (665/97-ВР)
;
для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту
і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також
для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії
громадян окремо під такими шифрами: ...14 - інваліди. Отже, звіти
за формою державної статистичної звітності № ПН містять вичерпну
інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Як встановлено матеріалами справи,, середньооблікова
чисельність штатних працівників відповідача у 2002р. складала 164
особи, а тому кількість робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог ст. 19 зазначеного
Закону, повинна становити - 7.
Фактично на підприємстві відповідача в 2002р. працювало 2
інваліди.
Iз копії листа Балтського районного центру зайнятості №
04-314 від 29.07.2004 р., вбачається, що відповідач про створення
робочих місці, та про вільні робочі місця для працевлаштування
інвалідів протягом 2002 р. відповідні державні органи не
повідомляв, звітів за формою 3 - ПН не подавав.
Всупереч п. З Положення відповідач не створив спеціальну
комісію за участю представників МСЕК, органів Держохоронпраці і не
атестував робочі місця для інвалідів відповідно до чинною
законодавства, про що свідчить лист Управління прані та
соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації №
02-05/469 від 26.07-2004 р.
Наведене свідчить про те, що відповідач в 2002 ропі всупереч
вимогам п. 5. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів не проінформував центри зайнятості,
місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про вільні робочі місця та вакантні
посади, про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів, не включив у колективний договір заходи щодо створення
робочих місць для працевлаштування Iнвалідів та не створив в
натурі п'ять робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суди дійшли вірного висновку про те, що твердження
відповідача про те, що його вина у нестворені робочих місць для
працевлаштування інваліда в 2002 році відсутня, у зв'язку з не
направленням відповідними органами інваліда па підприємство,
судова колегія вважає необгрунтованими та безпідставними, оскільки
виконанню своїх обов'язків органами, що перелічені в ст. 18
Закону, щодо направлення для працевлаштування інвалідів на
підприємство передує обов'язок підприємства, встановлений п. 5. 14
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування
інвалідів, щодо визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де
доцільно використовувати працю інвалідів, розроблення заходів щодо
створення робочих місць для інвалідів із включенням їх до
колективного договору та створення кількості робочих місць для
інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, а також
інформування цих органів про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, чого
відповідачем зроблено не було.
Отже, саме з вини відповідача, яка виникла у зв'язку з
невиконанням своїх обов'язків, відповідні органи не мали
можливості направити інвалідів для працевлаштування, створити
відповідні комісії з атестації робочих місць для працевлаштування
інвалідів та їх займання останніми, а тому відповідач повинний
сплатити позивачеві штрафні санкції за не створення в 2002р. п"яти
робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 15 890 грн. 25
коп.
Разом з тим, при вирішенні спору по суті суд першої інстанції
не з"ясував питання, чи не пропущені строки застосування
адміністративно-господарських санкцій, що встановлені ст. 250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
(Постанова Верховного Суду України від
18.10.2005 р. справа №21/221 /05/509/).
Згідно ст. 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік із дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як зазначалося вище, згідно Порядку сплати підприємствами
(об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до
відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку
та використання цих коштів, затвердженої о Постановою Кабінету
Міністрів України віл 28.12.2001 р. № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
-
штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше
15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і
повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не
забезпечують нормативу робочих місці,, здійснюють відділення Фонду
відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у
встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх
стягнення у судовому порядку.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції за не
створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2002 році
могли бути застосовані до відповідача протягом одного року
починаючи з 15.04.2003 р.. тобто в строк до 15.04.2004 р.
З позовом про застосування до відповідача
адміністративно-господарських санкцій позивач зверну лея до суду
31.03.2005 року, пропустив зазначений строк па 9 місяців та 16
днів.
З клопотанням про відновлення пропущеного строку застосування
адмінIстративно-господарських санкцій позивач до суду не звертався
та доказів, що свідчать про пропуск цього строку з поважних
причин, всупереч вимогам ст. 33 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суду не надав, а тому вважати, що цей строк
пропущений позивачем з поважних причин - неможливо, внаслідок чого
підстави для його відновлення - відсутні, у зв'язку з чим в
задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотиву пропуску
позивачем, без поважних причин, встановленого законом, а саме сі.
250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
строку застосування
адмIністративно-господарських санкцій
Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно
з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки
не відповідають обставинам справи, то суд апеляційної інстанції
правильно зробив висновок про необхідність скасувати це рішення і
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
позивача.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржуване
судове рішення законне і обгрунтоване, порушень норм матеріального
чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено
не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
06.12.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :