ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма
"Кераміка-Буковина" на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 11.10.2005р. у справі за позовом
Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма
"Кераміка-Буковина" про стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо застосування штрафних
санкцій до приватної фірми "Кераміка Буковина" за невокинання
зобов"язань передбачених для суб"єктів господарювання - юридичних
осіб статтями 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, а саме стягнення
штрафних санкція у розмірі 8960 грн. 67 коп. за не створення 2-х
робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2004р.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
04.08.2005р. відмовлено в задоволенні позову Чернівецького
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
11.10.2005р. апеляційна скарга Чернівецького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів задоволена частково, рішення
господарського суду Чернівецької області від 04.08.2005р. змінене.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Львівського
апеляційного господарського суду, Приватне підприємство
виробничо-комерційна фірма "Кераміка-Буковина звернулося з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 11.10.2005р., залишити в силі рішення
господарського суду Чернівецької області від 04.08.2005р,
посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991р. № 875
в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених
нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем не було
працевлаштовано в 2004р. жодного інваліда, тобто встановлений
норматив не виконаний.
Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про
неприйняття до уваги посилання відповідача на те, що він
звільняється від сплати штрафних санкцій як платник єдиного
податку, оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого
підприємництва" № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998р. із наступними
змінами та доповненнями, звільняє від сплати внесків до Фонду
України соціального захисту інвалідів, а не штрафних санкцій за не
створення робочих місць для інвалідів.
Також суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про
те, що посилання відповідача на відсутність прибутку у звітному
періоді є помилковим, оскільки ч. 3, 4 ст. 20 Закону України
передбачено порядок сплати штрафних санкцій і вказано, що у разі
відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом
звернення стягнення на майно підприємства , установи
і організації в порядку, передбаченому законом, тобто
законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних
санкцій в зв"язку з відсутністю коштів.
Крім того, безпідставні посилання відповідача, що Приватне
підприємство виробничо-комерційна фірма "Кераміка-Буковина" не є
підприємством із звичайними умовами праці, а томі праця інвалідів
на підприємстві не застосовується. Чинним законодавством України
передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом
встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця
інваліда та покладення на підприємства обов"язку забезпечувати для
інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних
показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень
щодо обов"язку працевлаштування інвалідів.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржуване
судове рішення законне і обгрунтоване, порушень норм матеріального
чи процесуального права судом апеляційної інстанції при розгляді
цього спору допущено не було.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного
висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського
суду Чернівецької області від 04.08.2005р. та часткового
задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна
фірма "Кераміка-Буковина" залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. -
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :