Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.,  Голубєвої Г.К.,  Рибченка А.О.,  Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника позивача: Каверіна С.М. та

відповідача: Андрійко О.О., Москвича А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини № 1494 Державної прикордонної служби України на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16)

за позовом  Військової частини № 1494 Державної прикордонної служби України

до  Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції (Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області)

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 29.05.2003 № 48/1170 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10 376,76 грн., у зв'язку із заборгованістю по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 21 752,15 грн. за період із 15.04.2000 по 01.08.2003.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 позов задоволено з мотиву, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про збройні сили України" (1934-12) військові частин звільнені від сплати усіх видів податків.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. При цьому рішення суду апеляційної інстанції обгрунтоване ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Не погоджуючись постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16), позивач (далі - в/ч № 1494) подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, обгрунтовуючи скаргу тим, що головним критерієм є наявність транспортних засобів, які зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством, де чітко визначено порядок реєстрації, перереєстрація та проведення технічного огляду транспортних засобів. А органами на які покладено дані функції є підрозділи Державтоінспекції МВС України, тобто дані органи здійснюють державну реєстрацію, перереєстрацію та технічний огляд всіх транспортних засобів в Україні за виключенням, державних транспортних засобів, які знаходяться в оперативному управлінні військових частин. Тобто транспортні засоби військових частин проходять лише відомчу реєстрацію, і відповідно до ст. 2 даного закону не є об'єктами оподаткування. Тому враховуючи зазначене позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що в ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) передбачено коло осіб, які звільняються від сплати цього податку - серед вказаного переліку -військові частини не зазначені і просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 1 Закону України 11.12.1991 № 1963-XII "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" (1963-12) - платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Відповідно керуючись ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" (1963-12) , платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів розраховують суму податку самостійно за відповідними ставками. Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів складаються на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів стеном на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені законом для річного звітного періоду - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Розглядаючи мотив касаційної скарги та обгрунтування суду першої інстанції необхідно зазначити, що ст. 14 Закону України від 05.10.2000 № 2019 "Про внесення змін до Закону України "Про збройні сили України" (2019-14) , передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами організаціями Збройних сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління те звільняються від оплати усіх податків.

Однак ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Тобто на противагу заперечень скаржника, необхідно зазначити, що прикінцевими положеннями Закону України від 05.10.2000 № 2019 "Про внесення змін до Закону України "Про збройні сили України" (2019-14) зобов'язано Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом.

При цьому на час розгляду справи в суді, відповідних змін до законів про оподаткування щодо пільг Збройним силам України не внесено, про що також зазначено в постанові суду апеляційної інстанції. Також безперечним є той факт, що Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) є спеціальним законом про оподаткування і не може бути спростований міркуваннями скаржника. Також необхідно зазначити, що скаржник помилково посилається на ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" (1963-12) щодо встановлених пільг для транспортних засобів позивача, оскільки вказане посилання суперечить ст. 2 цього Закону і спростовується саме наведеним виключним переліком транспортних засобів, що не є об'єктами оподаткування і до якого не включені транспортні засоби та самохідні машини військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних сил України.

Таким чином суд касаційної інстанції погоджується у повному обсязі із правовою позицією суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Відповідно постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16) не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини № 1494 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 5/2406-4/161 (5/52-19/16) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .