ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 р. № К-11501/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Каліушку Ф.А.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 р.
та рішення господарського суду Львівської області від
27.12.2004 р.
у справі № 5/2657-25/325 господарського суду Львівської
області
за позовом Приватного підприємства "Галицький
комерційно-торговий центр"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Галицький комерційно-торговий центр"
звернулось до господарського суду Львівської області з позовною
заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI
у Галицькому районі м. Львова № 0003382320/04-23-4/32181281 від
18.06.2004 р. про виявлене завищення суми бюджетного відшкодування
з податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.12.2004 р. у справі № 5/2657-25/325, залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 р., позов ПП "Галицький комерційно-торговий центр"
задоволено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у
Галицькому районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення
господарського суду Львівської області від 27.12.2004 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 р., з підстав порушення судами норм матеріального
права, і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема,
скаржник посилається на те, що підприємством не було представлено
до перевірки жодних документів, які б підтверджували ведення
фінансово-господарської діяльності в квітні, травні, червні та
липні 2003 року.
Представники сторін в судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене
ст. 49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористались, про причини не
явки суду не вказали, не зважаючи на те, що про час і місце
судового засідання були повідомлені належним чином.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.
Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ДПI у Галицькому районі м. Львова було проведено
тематичну документальну перевірку ПП "Галицький
комерційно-торговий центр" по питанню достовірності визначення
податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на
додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2003 року, за
результатами якої складено акт № 152/23-410/32181281/978 від
15.06.2004 р.
В акті перевірки контролюючим органом було зазначено, що
позивачем не представлено до перевірки жодних документів, які б
підтверджували ведення фінансово-господарської діяльності в
квітні, травні, червні та липні 2003 року.
На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією
прийнято податкове повідомлення-рішення №
0003382320/04-23-4/32181281 від 18.06.2004 року, яким виявлено
завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в розмірі за квітень 2003 року - 15154 грн.; за травень
2003 року - 1308 грн.; за травень 2003 року - 12500 грн.; за
червень 2003 року - 2385 грн.; за червень 2003 року - 5100 грн.;
за липень 2003 року - 30500 грн.; за липень 2003 року - 1614 грн.
З матеріалів справи вбачається, що судами попередніх
інстанцій досліджено надані позивачем до суду копії примірників
податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень,
травень, червень, липень 2003 року та розрахунків експортного
відшкодування за квітень, травень, червень, липень 2003 року, з
відмітками про їх отримання державною податковою інспекцією, які
підтверджують наявність бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість перед позивачем. Також судами досліджені податкові
накладні, в яких суми нарахованого та сплаченого податку на додану
вартість за квітень, травень, червень, липень 2003 року
співпадають з сумами, зазначеними в деклараціях з податку на
додану вартість та розрахунках експортного відшкодування за спірні
місяці 2003 року.
Судами встановлена відсутність будь-яких доказів про
неприйняття або повернення позивачу податкових декларацій з
податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень
2003 року та розрахунку експортного відшкодування за відповідний
період. Вказане, за висновком судів, свідчить про визнання
податковим органом згаданих документів такими, які відповідають
вимогам чинного законодавства.
Крім того, судами зазначено про наявність в матеріалах справи
акту перевірки ДПI у Галицькому районі м. Львова №
904/23-4/32181281/7233 від 30.12.2003 р., яким підтверджено
правильність віднесення позивачем до податкового кредиту в липні
2003 року суми в розмірі 32114 грн.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на час
виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається
дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі
розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накл адної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Відповідно до п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, експортному відшкодуванню підлягає
відсоток податкового кредиту податкового періоду, розрахованого з
урахуванням пункту 8.2 цієї статті, що має дорівнювати частці
обсягів поставки товарів (робіт, послуг) на експорт у загальному
обсязі оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг)
такого податкового періоду (включаючи їх оподаткування при
імпорті).
Для визначення суми експортного відшкодування згідно з
пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються
суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером
коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших
платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу)
або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного
місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного
відшкодування, включаючи такий день (п. 8.2 ст. 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій,
що відповідачем безпідставно виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за відповідні періоди,
які підтверджені належним чином оформленими податковими
накладними.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги
стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 р. та рішення господарського суду Львівської області
від 27.12.2004 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.