К-36449/06 Про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву на постанову господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року у справі №2-369-А та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від і4 листопада 2006 року у справі №2/369-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібра" до Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Лібра" звернулося до суду з позовом до Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву про скасування рішення Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву від 12.07.2006р. та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву, викладене в протоколі комісії з питань оскарження результатів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у державному органі приватизації від 12 липня 2006 року, яким акт поточної перевірки №83 виконання умов договору купівлі-продажу об'єктів соціальної сфери спортивно-оздоровчого комплексу "Чайка" від 25 травня 2001 року №770 залишено без змін, а заяву ТОВ "Лібра" від 05 липня 2006 року №040/02 - без задоволення. Знято з контролю Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву об'єкт соціально-оздоровчого комплексу "Чайка", загальною площею 1572,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, 2, літ. "А".

У касаційній скарзі Регіональне відділення ФДМ України по м. Києву просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що прийняті з порушення норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що між сторонами укладений договір №770 від 25 травня 2001 року купівлі-продажу об'єкту соціально-оздоровчого комплексу "Чайка" загальною площею 1572,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, 2, літ. "А".

Відповідачем було здійснено поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу, по результатам якої складений акт №83 від 06 червня 2006 року, в якому зафіксовано невиконання позивачем умов договору №83, а саме: позивачем не збережено профіль як реабілітаційно-оздоровчого комплексу; будівлі та прилегла територія не утримується в належному санітарно-технічному стані. За наслідками перевірки позивачу нараховано штраф у poзмірі 10 % вартості придбаного майна - 63 273,30 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті поточної перевірки №83 від 06.06.2006 р., оскаржив 21.06.2006 р. результати перевірки. Відповідач листом від 03.07.2006 р. №30-11/549 повідомив ТОВ "Лібра" про результати розгляду заяви - акт перевірки залишено без змін.

Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 05.07.2006 р. №040/02, яка була розглянута на комісії з питань оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у державному органі приватизації та залишена без задоволення, а акт поточної перевірки №83 від 06.06.2006 р. - без змін (протокол комісії від 12 липня 2006 року), про що позивача повідомлено листом від 12 липня 2006 року №30-11/5801.

Судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської Ради №183/1393 від 15.04.2004 р. між позивачем та Київською міською радою укладено договір №1220 оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Шамрила Тимофія, 2, строком на 5 років. Вказаним договором оренди чітко визначено цільове призначення орендованої земельної ділянки - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Позивач неодноразово (листами від 29.08.2005 р.№010/02, №008/02 від 26.07.2005 р.) повідомляв відповідача, що існуючий спортивно-оздоровчий комплекс не відповідає будівельним нормам та не може функціонувати через недбалість самого стану будинку, а тому позивач змушений побудувати новий сучасний спортивно-оздоровчий комплекс європейського рівня.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. №273 (z0945-00) затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, яким визначено, що забудовник повинен подати до інспекції Держбудконтролю певний перелік документів, в тому числі документ, який підтверджує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт будівництва.

Необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт зумовила подання додаткового клопотання позивачем до міської ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та укладення нового договору оренди.

Тобто, цільове призначення земельної ділянки, на якій розміщено куплений позивачем в 2001 році об'єкт приватизації, змінено для здійснення будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Судом встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального центру дозвілля з спортивно-оздоровчим комплексом та паркінгом на вул. Тимофія Шамрила, 2 у Шевченківському районі м. Києва, та отримані позитивні висновки щодо його погодження.

Отже, що зміна цільового призначення земельної ділянки з метою будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального центру дозвілля із спортивно-оздоровчим комплексом та паркінгом фактично направлена на розширення рекреаційного призначення об'єкту приватизації з збереженням профілю як реабілітаційно-оздоровчого комплексу.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги твердження відповідача щодо незбереження позивачем профілю реабілітаційно-оздоровчого комплексу, оскільки позивачем доведено, що ним вжито всіх необхідних заходів з метою виконання умов договору купівлі-продажу об'єкту соціальної сфери спортивно-оздоровчого комплексу "Чайка" від 25.05.2001 р. №770, а відповідачем не надано належних доказів про зміну профілю і на що саме і яким чином це було змінено.

Розділом 5 договору купівлі-продажу об'єкту соціально-оздоровчого комплексу "Чайка" №770 від 25.05.2001 р. чітко визначено обов'язки позивача як покупця, і даний розділ не містить вимог щодо термінів будівництва об'єкта приватизації, а також не містить вимог щодо строку, протягом якого має бути розроблено та затверджено проектно-кошторисну документацію, а тому доводи відповідача про те, що позивачем станом на 06.06.2006 р. не розпочато будівництво та не розроблена проектно-технічна документація, не заслуговують на увагу.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної, інстанції дійшов вірного висновку, що встановлені законом підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Щодо доводів відповідача стосовно утримання будівель та прилеглої території в неналежному санітарно-технічному стані, то слід зазначити, що в акті не зазначено конкретні порушення позивача в частині утримання в неналежному санітарно-технічному стані (що саме позивач не зробив).

Крім того, згідно Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.08.1998 р.N1649 (v1649224-98) , відповідач вправі був провести перевірку виконання умов договору купівлі-продажу об'єкту соціальної сфери спортивно-оздоровчого комплексу "Чайка" від 25.05.2001 р. №770 на протязі п'яти років.

Однак, відповідачем акт перевірки №83 складений 06.06. 2006 р., тобто після закінчення терміну, на протязі якого відповідач мав право здійснювати контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок щодо того, що відповідач, склавши акт перевірки №83 від 06.06. 2006 р. та наклавши на позивача штрафні санкції, вийшов за межі своїх повноважень, порушив вимоги ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та Положення про регіональне Відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Також вірними є висновок господарського суду, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору №770 купівлі-продажу об'єкту соціальної сфери спортивно-оздоровчого комплексу "Чайка", та що позивачем вжито необхідних заходів для збереження профілю комплексу як реабілітаційно-оздоровчого та утримання будівлі та прилеглої території в належному санітарно-технічному стані.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень дано правильну оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України (2747-15) є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 07 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від і4 листопада 2006 року - без змін.