"24"липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Нечитайла О.М.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 24.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ЦМI "Зебра" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року

у справі №2-25/1070-2006

за позовом ТОВ "ЦМI "Зебра"

до Євпаторійської ОДПI

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр молодіжних ініціатив "Зебра" звернулось з позовною заявою до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000992330/0 від 15.08.2005 та рішення про застосування фінансових санкцій №0001002330/0 від 15.08.2005.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2006 у справі №2-25/1070-2006А позов ТОВ "Центр молодіжних ініціатив "Зебра" задоволено, визнано нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000992330/0 від 15.08.2005 та рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001002330/0 від 15.08.2005.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006, постанову місцевого суду скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000992330/0 від 15.08.2005 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 680 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03.08.2005 Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція, в Автономній Республіці Крим здійснила перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про готівкові розрахункові операції, про що складено акт № 01010171/2330 (а.с. 23-24). На підставі зазначеного акту, 15.08.2005 Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000992330/0 (а.с.21) та рішення № 0001002330/0 (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, Податковим повідомленням-рішенням № 0000992330/0 від 15.08.2005 до позивача застосовані фінансові санкції на загальну суму 4530 грн. (а.с.21).

Фінансові санкції у сумі 1050 грн. застосовані за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) на підставі пункту 1 статті 17 зазначеного Закону за реалізацію товарів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Актом перевірки встановлено, що позивач здійснив реалізацію товару, а саме однієї пачки сигарет "Парламент" вартістю 10 грн. та однієї пляшки горілки "Мєрная" вартістю 200 грн., без застосування реєстратора розрахункових операцій, на загальну суму 210 грн., за що відповідач застосував фінансові санкції у п'ятикратному розмірі (а.с.23).

В акті також вказується на тип та заводський номер реєстратора розрахункових операцій, що належить позивачеві. Зазначається також на серію і номер пломб, якими опломбований реєстратор розрахункових операцій, який належить позивачеві. В акті перевірки зазначається на те, що бармен - касир під час перевірки не надав документи, які посвідчують особу. У зв'язку з цим ім'я бармена - касира зазначене з його слів. Відповідач має нести відповідальність за те, які особи здійснюють торгівлю на належному йому об'єкті. Отже, підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в цій частині немає.

Фінансові санкції у сумі 340 грн. застосовані до позивача за порушення вимог пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) на підставі пункту 3 статті 17 цього Закону за відсутність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків.

Актом перевірки встановлено, що при проведенні перевірки Книга обліку розрахункових операцій була відсутня (а.с.23). Як встановлено актом перевірки на місці проведення розрахунків у позивача знаходився реєстратор розрахункових операцій. Тому позивач не міг порушити вимоги пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) і до нього не могли бути застосовані на підставі пункту 3 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) фінансові санкції за невикористання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій, які можуть застосовуватись замість реєстратора розрахункових операцій відповідно до названого Закону. Законодавство не встановлює санкції за відсутність книги обліку розрахункових операцій у випадках використання реєстратора розрахункових операцій. Отже, підстав для застосування фінансових санкцій у сумі 340 грн. у відповідача не було.

Фінансові санкції у сумі 340 грн. застосовані до позивача за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) на підставі пункту 4 статті 17 цього Закону за невиконання щоденного друкування фіскального звітного чеку.

В акті перевірки зазначається на те, що позивачем не здійснювалось щоденне роздрукування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у книзі обліку розрахункових операцій (а.с.23). Доводи позивача, що факт цього порушення належне не встановлено, заслуговують на увагу. В акті перевірки міститься загальне зазначення на незабезпечення роздрукування та збе рігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій (книга обліку розрахункових операцій на момент перевірки була відсутня).

Отже, актом перевірки не встановлені конкретні порушення такого змісту ( в які дні не було здійснено роздрукування фіскальних звітних чеків та не було забезпечено їх зберігання). Відсутність книги обліку розрахункових операцій не охоплюється санкцією, встановленою пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) . Отже, підстав для застосування фінансових санкцій у сумі 340 грн. у відповідача не було. Тому в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним.

Фінансові санкції у сумі 2800 грн. застосовані до позивача за порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг" (265/95-ВР) на підставі статті 22 названого Закону за невідповідність суми коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Актом перевірки встановлено, що сума, вказана в звіті, не відповідає сумі готівки на місті проведення розрахунків у розмірі 560 грн. (а.с.23).Факт порушення, якого припустився позивач, належне встановлено актом перевірки, а також підтверджується денним Х-звітом (а.с.38 на звороті). Доказів, які б спростовували цей факт, позивач не надав. Підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в цій частині немає.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000992330/0 від 15.08.2005 підлягає визнанню нечинним в частині застосування фінансових санкції у сумі 680 грн., в іншій частині підстав для визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення немає.

Рішенням № 0001002330/0 від 15.08.2005 до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 1000 грн. (а.с.22).

Фінансові санкції у зазначеній сумі застосовані до позивача за порушення вимог частини 24 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) на підставі абзацу 12 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) за реалізацію тютюнових виробів за ціною, яка перевищує максимальну.

Актом перевірки встановлено, що позивач здійснював реалізацію тютюнових виробів за ціною, яка перевищує максимальну встановлену виробником у декларації про максимальні роздрібні ціни, а саме реалізацію сигарет "Парламент" за ціною 10грн. Максимальна роздрібна ціна встановлена на такі сигарети на день перевірки у розмірі 7грн. Факт порушення належне встановлений. Отже, підстав для визнання нечинним рішення №0001002330/0 від 15.08.2005 немає.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ТОВ "ЦМI "Зебра" задоволенню не підлягає, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року у справі №2-25/1070-2006- залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ЦМI "Зебра" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 року у справі №2-25/1070-2006 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .