Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.

при секретарі: Біла-Грошко О.А.

за участю представника:

ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс"-Семенюти Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" та заступника прокурора Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 29 вересня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року, у справі № 3/168-20/135 за позовом першого заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівського обласного головного управління земельних ресурсів до Трускавецької міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім РМ-Ресурс", третя особа - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт", про визнання недійсними рішення та договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Львівського обласного головного управління земельних ресурсів до Трускавецької міської ради та ТОВ "Торговий дім РМ-ресурс" про визнання недійсними п. 4 та п.п. 4.1, 4.2 рішення Трускавецької міської ради від 19.11.2004 р. № 417, та розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.11.2004 між Трускавецькою міською радою та ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс".

Судом до участі в справі притягнуто в якості третьої особи ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт".

Постановою господарського суду Львівської області від 29 вересня 2005 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29.09. 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05. 2006 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 29.09. 2005 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.05. 2006 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України (2768-14) та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України (2768-14) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст відноситься розпорядження землями територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що пунктом 4 рішення 16-ої сесії 24-го скликання Трускавецької міської ради від 19 листопада 2004 року № 417 затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс", підпунктом 4.1 названого рішення міська рада надала в оренду терміном на 25 років ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" земельну ділянку площею 8,1748га по вул.Бориславській в м. Трускавці для будівництва та обслуговування житлового комплексу за рахунок земель міської ради, а підпунктом 4.2 цього рішення міська рада встановила обмеження у використанні земельної ділянки в межах прибережних захисних смуг вздовж струмків площею 2,6310 кв.м.(ст.61 Земельного кодексу України (2768-14) ).

Порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється ст.124 Земельного кодексу України (2768-14) , якою встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.126 Земельного кодексу України (2768-14) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Ст.215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності угоди є недотримання у момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених ч .ч . 1,2,3,5,6 ст.203 ЦК України (435-15) .

На виконання рішення 16-ої сесії 4-го скликання Трускавецької міської ради від 19 листопада 2004 року № 417 між Трускавецькою міською радою та ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" укладений 23 листопада 2004 року договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, який нотаріально посвідчений, та даний договір зареєстрований в Центрі державного земельного кадастру за місцем розташування земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.11.2004р. за №0404446000252 (т.1,а.с.86-90).

Отже, вищеназваний договір оренди землі укладено у передбаченій законом нотаріальній формі та зареєстровано в Центрі державного земельного кадастру при Держкомземі України, тобто, Трускавецькою міською Радою та ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" у момент укладення договору оренди землі вимоги ст.203 ЦК України (435-15) дотримані, тому встановлені законом підстави для визнання недійсним зазначеного договору - відсутні.

Згідно статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ст.12 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що вирішення питань землекористування належить до виключних повноважень міських рад.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Пунктом 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 (677-2004-п) передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване рішення Трускавецькою міською радою прийнято в межах її повноважень та за наявності всіх необхідних погоджень. Зазначена обставина стверджується, зокрема, актом вибору земельної ділянки від 29.09.2004р., складеного комісією в складі міського голови, начальника управління земельних ресурсів, головного державного санітарного лікаря м.Трускавця, Державного управління екологічної безпеки у Львівській області, начальником відділу охорони культурної спадщини, з участю замовника,"; висновком Трускавецького міського управління земельних ресурсів від 13.10.2004р. №1353; висновком управління архітектури і містобудування м. Трускавця від 14.10.2004р. №339-з; висновком екологічної інспекції у Дрогобицькому районі Держуправління екоресурсів у Львівській області від 28.10. 2004р. №29; висновком Трускавецької міськсанепідемстанції №88/01 від 21.10.2004р.; висновком Державної землевпорядної експертизи від 18.11.2004р. №2209, проведеної Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що той факт, що Львівське обласне головне управління земельних ресурсів після прийняття міською радою спірного рішення скасувало висновок Державної землевпорядної експертизи від 18.11.2004р. №2209 у зв'язку з виявленням додаткових обставин та необхідністю проведення додаткової Державної землевпорядної експертизи, не свідчить про невідповідність рішення Трускавецької міської ради від 19.11.2004 № 417 вимогам земельного законодавства на момент його прийняття, тому ця обставина не може бути підставою для визнання рішення міської ради недійсним.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують.

Слід зазначити, що ні прокурором як позивачем, ні ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" не надано суду належних доказів, які свідчили би про те, що земельна ділянка, закріплена за Об'єднанням курортних послуг і допоміжних виробництв рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 21 грудня 1994 року № 51 площею 10,33 га по вул.Бориславській у м.Трускавці, та земельна ділянка надана рішенням Трускавецької міської ради від 19 листопада 2004 року № 417 в оренду ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" площею 8,1748 га по вул.Бориславській у м.Трускавці, співпадають (накладаються) по площі.

Згідно ч.1 ст.23 Земельного кодексу України 1990 (561-12) року, що був чинним на час прийняття рішення від 21.12.1994 року № 51, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" як правонаступника Об'єднання курортних послуг і допоміжних виробництв відсутня будь-яка документація на право користування земельною ділянкою площею 10,33 га по вул. Бориславській у м.Трускавці, а також відсутні правовстановлюючі документи про право на споруди.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмежень" (1952-15) передбачена обов'язкова державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, а також обов'язкова державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" не надано суду доказів державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою або державної реєстрації його права власності на споруди, та не надано встановлених ст.19 вказаного Закону правовстановлюючих документів на споруди.

Бухгалтерсько-облікова документація позивача про основні засоби (в якій не зазначено конкретні місця розташування споруд і їх адреса), не входить в перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно в розумінні ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмежень" (1952-15) і не може служити доказом права власності.

Отже, матеріали справи не підтверджують право ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" на користування земельною ділянкою по вул.Бориславській у м.Т рускавці, яка рішення 16-ої сесії 24-го скликання Трускавецької міської ради від 19.11.2004 р. № 417 надана ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" в довгострокову оренду.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення Трускавецької міської ради № 417 від 19.11.2004 відповідає нормам законодавства України і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального або процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт" та заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 29 вересня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.