ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 07.12.2004р.
у справі № А-03/222-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Форез"
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.
Харкова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.10.2004 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 07.12.2004 р., позов
задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI
у Фрунзенському районі м. Харкова від 14.06.2004 р. №
0003621530/0, № 0003631530/0, від 17.06.2004 р. № 0003681530/0, №
0003691530/0, № 0003701530/0 про зобов'язання ВАТ "Форез" сплатити
штраф в загальній сумі 133201,28 грн., накладений на підставі
підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за сплату узгоджених сум
податкових зобов'язань за платежами з податку на землю з
порушенням граничних строків.
Судові рішення вмотивовані тим, що в період з травня 2001
року по червень 2004 року, за який контролюючим органом була
здійснена перевірка дотримання позивачем строків сплати податку за
землю, такі строки в законодавчому порядку встановлені не були,
оскільки дія ст. 17 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
була призупинена на цей період законами про Державний
бюджет України на відповідний рік; підпунктом 17.1.7 пункту 17.1
ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
/ Закон від 21.12.2000 р. № 2181-III / запроваджена
відповідальність за порушення платником податків граничних строків
сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, встановлених саме
цим Законом, а не іншими законами про оподаткування, тоді як
відповідальність за порушення строків сплати податку за землю
передбачена ст.25 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Крім того, суд виходив з того, що розірвання договору про
розстрочення податкового боргу не означає настання для платника
податків граничного строку сплати узгоджених сум податкових
зобов'язань, оскільки останні повинні визначатися за загальними
правилами.
В касаційній скарзі ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова
просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на
порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 4.1.4
пункту 4.1 ст.4, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17, підпункту
18.1.2 пункту 18.1 ст. 18, пункту 19.6 ст.19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Штрафні санкції в загальній сумі 133201,28 грн. згідно
спірних податкових повідомлень-рішень накладені на ВАТ "Форез" на
підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за затримку
граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за
платежами з податку за землю в травні 2001 року - червні 2004
року.
Преамбулою Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон визначений як спеціальний закон з питань оподаткування,
який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів / обов'язкових платежів/, включаючи збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження
дій органів стягнення.
Згідно пункту 1.2 ст.1 цього Закону податкове зобов'язання -
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені цим Законом або іншими законами України.
Абзацом першим підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 вказаного
Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно
сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним
податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних
за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання
податкової декларації.
Зокрема, за базовий податковий / звітний / період, що
дорівнює календарному місяцю / у тому числі при сплаті місячних
авансових внесків / податкові декларації подаються протягом 20
календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
/ податкового / місяця / підпункт "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1
ст.4 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
/.
Відповідно до частини 1 ст.17 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в редакції, діючій впродовж зазначеного періоду
часу, земельний податок сплачується рівними частками власниками
земельних ділянок, земельних часток / паїв / і
землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і
рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а
всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за
звітним кварталом місяця.
Статтею 60 Закону України "Про Державний бюджет України на
2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
, пунктом 12 статті 55 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2002 рік" ( 2905-14 ) (2905-14)
, пунктом 19
статті 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003
рік" ( 380-15 ) (380-15)
та пунктом 18 статті 80 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
дію частини 1
ст.17 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
було
зупинено щодо строків сплати земельного податку платниками / крім
громадян та виробників сільськогосподарської та рибної продукції /
на відповідні роки. При цьому зазначеними законами було
встановлено, що земельний податок / крім громадян та виробників
сільськогосподарської і рибної продукції / сплачується щомісячно
до 15 числа наступного місяця за звітним / ст.54 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) (2120-14)
/, за
базовий податковий / звітний період /, який дорівнює календарному
місяцю, щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за
останнім календарним днем звітного / податкового / місяця /
частина 3 ст.51 Закону України "Про Державний бюджет України на
2002 рік" ( 2905-14 ) (2905-14)
, частина 3 ст.55 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, частина 3 ст.75
Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
.
З огляду на наведені норми у судів першої та апеляційної
інстанції не було законних підстав для висновку, що впродовж
2001 - 2004 років строки сплати податку за землю законодавчо
встановлені не були, так само, як і не було підстав для
нез'ясування в судовому процесі обставин щодо дат сплати позивачем
узгоджених сум податкових зобов'язань, стосовно своєчасності
сплати яких виник спір.
Оскільки згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону
України від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені ним
суми штрафу платник податків зобов'язаний сплатити у разі несплати
ним узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом, вирішення питання щодо чинності
спірних податкових повідомлень-рішень вимагало з'ясування в
судовому процесі, за порушення яких саме строків до позивача
застосовані штрафні санкції. При цьому слід мати на увазі, що
оскільки Закон від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань, зокрема порядку погашення
зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами,
цілями його правового регулювання відповідних суспільних відносин
є уніфікація порядку сплати податкових зобов'язань платниками
податків, в тому числі і строків сплати, якщо інші закони з
оподаткування встановлюють строки сплати податкових зобов'язань,
відмінні від встановлених цим Законом та погіршуючі становище
платників податків.
Беручи до уваги, що законами про Державний бюджет України на
2002, 2003 та 2004 роки базовим податковим / звітним / періодом
для сплати земельного податку визначено календарний місяць, слід
дійти висновку, що встановлені цими законами строки сплати
земельного податку фактично співпадають по тривалості із строком,
встановленим підпунктом "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4,
підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону від 21.12.2000 р. №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
для сплати самостійно узгодженої платником
податків суми податкового зобов'язання з податків, зборів /
обов'язкових платежів /, для яких встановлений базовий податковий
/ звітний / період, що дорівнює календарному місяцю.
З огляду на спеціальний статус норм Закону від 21.12.2000 р.
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також застереження пункту 19.6 ст.19
цього Закону про те, що закони та інші нормативно-правові акти
діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону, суди
попередніх інстанцій помилково послалися на ст.25 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
як на норму, що передбачає
виключну відповідальність за прострочення встановлених строків
сплати податку за землю у вигляді пені.
Неповне встановлення обставин справи та порушення норм
матеріального права судами попередніх інстанцій виключають оцінку
ухвалених ними судових рішень по даній справі як законних та
обгрунтованих, у зв'язку з чим та з врахуванням положень ст.220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо меж перегляду справи касаційною
інстанцією судові рішення підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити відповідно до
закріпленого частинами 4 і 5 ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
принципу офіційного з'ясування обставин справи передбачені чинним
процесуальним законодавством заходи для повного і всебічного
з'ясування обставин справи. Зокрема, підлягають перевірці доводи
позивача про те, що узгоджені суми податкових зобов'язань ним
сплачувалися без порушення встановлених законом строків, тоді як
ДПI спрямовувала платежі на погашення податкового боргу, який
існував станом на 01.04.2001 р. Для правильної юридичної оцінки
встановлених обставин справи слід мати на увазі, що правило пункту
7.7 ст.7 Закону від 21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
погашення податкового боргу попередньо погашення податкових
зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його
виникнення набрало чинності з 26.03.2003 р.
Відповідно до підпункту 18.1.2 пункту 18.1 ст.18 зазначеного
Закону податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до
1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією
статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на
умовах, визначених цим підпунктом. Дострокове розірвання договору
про розстрочення за рішенням керівника податкового органу у
випадках, передбачених цим підпунктом, означає, що з моменту
розірвання договору щодо суми податкового боргу поширюються
встановлені законом строки сплати узгоджених сум податкових
зобов'язань, які настали ще до укладення договору. Будь-яких дій
по додатковому узгодженню цих сум законом не передбачається,
оскільки наявність податкового боргу презумує узгодженість його
суми.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 07.12.2004р., рішення господарського суду Харківської
області від 14.10.2004р., справу направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.