Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.

при секретарі Гончаренку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р.

у справі № 10/1пд господарського суду Луганської області

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лугімпекс"

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінторг"

про визнання недійсним зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р., в задоволенні позову Ленінської МДПI у м. Луганську до ТОВ "Компанія "Лугімпекс", ТОВ "Укрінторг" про визнання зобов'язання за договором купівлі-продажу № 13-18/06 від 18.06.2003 р. недійсним з підстав, передбачених частиною 1 ст.207 Господарського кодексу України (436-15) , та застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, встановлених ст.208 цього Кодексу, а саме: стягнути з ТОВ "Укрінторг" в доход держави 11671822,80 грн. - відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на недоведеність позивачем в судовому процесі факту укладення відповідачами спірного договору з метою незаконного отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 2321803,80 грн., що суперечить інтересам держави і суспільства.

В касаційній скарзі Ленінська МДПI у м. Луганську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені ст.49 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 216,236 ЦК України (435-15) , частини 3 ст.207 ГК України (436-15) , ст.ст. 32-36,43,79,115 ГПК України (1798-12) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 ст.207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст.208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Обгрунтовуючи довід, що господарське зобов'язання за договором купівлі-продажу портативних ноутбуків марки "Toshіba Porteje 2000" в кількості 1710 штук на суму 13930822,00 грн., в тому числі ПДВ 2321803,80 грн., укладеним 18.06.2003 р. між ТОВ "Укрінторг" / продавець / та ТОВ "Компанія "Лугімпекс" / покупець /, вчинене з метою, що суперечить інтересам держави, позивач посилався на намір відповідачів незаконно отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 2321804,00 грн., задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року ТОВ "Компанія "Лугімпекс", оскільки фактично поставка товару не відбулася через відсутність товару, зазначеного як предмет договору.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом норми зазначеного підпункту право платника податку на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 ст.3 цього Закону, що передбачає реальну наявність предмету продажу / результату роботи, послуги /, а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з реальності поставки ноутбуків за договором купівлі-продажу № 13-18/06 від 18.06.2003 р., пославшись на підтвердження факту поставки документами первинного бухгалтерського обліку щодо відвантаження, оприбуткування та зберігання товару відповідачами; оплати ТОВ "Компанія "Лугімпекс" товару шляхом передачі простих векселів та перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця; податковою накладною № 2 від 18.06.2003 р., виписаною ТОВ "Укрінторг" на суму поставки 13930822,80 грн., в тому числі ПДВ 2321803,80 грн.; договором купівлі-продажу № 01-07-Т від 04.08.2003 р., укладеним ТОВ "Компанія "Лугімпекс" з ТОВ "Запоріжукреліта" стосовно продажу 1710 ноутбуків; фактом розрахунку ТОВ "Запоріжукреліта" за цим договором ощадними сертифікатами та грошовими коштами.

Разом з тим, Ленінська МДПI у м. Луганську на підтвердження безтоварності господарської операції між ТОВ "Укрінторг" та ТОВ "Компанія "Лугімпекс" за договором № 13-18/06 від 18.06.2003 р. посилалась на лист Київської регіональної митниці від 17.12.2003 р. про спростування факту митного оформлення в режимі імпорту вантажу - ноутбуків марки "Toshіba Porteje 2000" за вантажною митною декларацією № 10000/2/001033 від 19.02.2002 р., на яку було зроблено посилання в заяві до Одеського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації про видачу сертифікату відповідності; на додаток № 3 до сертифікату відповідності від 23.10.2002 р., виданий Одеським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації на партію комп'ютерів портативних, серед яких модель "Toshіba Porteje 2000" складає лише 50 комп'ютерів; на письмові пояснення громадянина ОСОБА_1, директора ПП "Свєтал", надані СВ ПМ СДПI по роботі з великими платниками податків в м. Луганську, про відсутність господарських операцій з перевезення вантажів між вказаним підприємством і ТОВ "Компанія "Лугімпекс", ТОВ "Запоріжукреліта" та ТОВ "Укрінторг"; на лист УДАI УМВС України в Луганській області від 02.12.2003 р про відсутність державної реєстрації автомобіля з державним номером 701-88 АТ, зазначеного у ТТН на перевезення вантажу за замовленням зазначених підприємств; на заперечення МПП "Женьшень" факту надання ТОВ "Укрінторг" послуг із зберігання комп'ютерів та укладення будь-яких договорів з цим підприємством.

Зазначені докази надані позивачем суду та залучені до справи.

Оцінка цих доказів дана судом без дотримання вимог ст. ст. 36, 43 ГПК України (1798-12) .

Так, відхиляючи письмові пояснення громадянина ОСОБА_1 органу досудового слідства, як такі, що не передбачені ст.32 ГПК України (1798-12) серед засобів доказування, суд не взяв до уваги положення частини 1 ст.36 цього Кодексу, згідно якої письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом не дано будь-якої оцінки наявним у справі протоколам допитів громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2. від 19.04.2004 р. та від 20.04.2004 р. відповідно, допитаних як свідків у кримінальній справі, порушеній СВ ПМ СДПI по роботі з великими платниками податків в м. Луганську, які містять дані щодо обставин придбання і продажу комп'ютерів ТОВ "Укрінторг" та ТОВ "Компанія "Лугімпекс" і які відповідно до частини 1 ст.36 ГПК України (1798-12) є письмовими доказами у даній справі.

Згідно частини 2 ст.43 ГПК України (1798-12) ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Разом з тим, надані позивачем докази щодо відсутності реальної поставки за договором № 13-18/06 від 18.06.2003 р. оцінені судом з точки зору встановленого факту реальності господарської операції, тоді як факт встановлюється на підставі оцінки доказів, а не навпаки.

Відхиливши як такі, що не відповідають частині 4 ст.35 ГПК України (1798-12) , доводи позивача про встановлення рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2004 р. у справі № 6/1пд / за позовом Ленінської МДПI у м. Луганську до ТОВ "Мінерал-Пром", ТОВ "Укрінторг" про визнання угоди недійсною / факту відсутності придбання ТОВ "Укрінторг" 1710 ноутбуків у ТОВ "Мінерал-Пром" за договором № 32/4-10 від 18.06.2003 р., які в подальшому були вказані як предмет договору купівлі-продажу № 13-18/06 від 18.06.2003 р., суд не звернув увагу на те, що предметом з'ясування в судовому процесі при розгляді зазначеної справи були ті ж самі обставини, а предметом оцінки ті ж самі докази, що і в даній справі. Крім того, як вказано вище, не отримав ніякої оцінки судом протокол допиту ОСОБА_2., головного бухгалтера ТОВ "Мінерал-Пром" станом на червень 2003 року, яким заперечувався факт господарських відносин цього товариства з ТОВ "Укрінторг".

Наведене свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги частини 1 ст.43 ГПК України (1798-12) , згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права ставлять під сумнів обгрунтованість та об'єктивність висновку щодо результатів розгляду спору у даній справі, правильності застосування норм матеріального права, а відтак ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними.

Вказане відповідно до частини 2 ст.227 КАС України (2747-15) , за правилами якого здійснений касаційний перегляд справи, є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, забезпечити дотримання вимог процесуального права, зокрема частин 4 та 5 ст.11 КАС України (2747-15) , якими закріплений принцип офіційного з'ясування обставин справи судом, для повного і всебічного встановлення обставин справи. При цьому, перевіряючи доводи позивача щодо безтоварності поставки за договором купівлі-продажу № 13/18-06 від 18.06.2003 р., в тому числі з посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2004 р. у справі № 6/1пд, суду слід мати на увазі положення частини 1 ст.72 КАС України (2747-15) щодо преюдиційного значення обставин, встановлених рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, при розгляді інших справ, в яких бере участь особа, щодо якої встановлені такі обставини.

Повно, всебічно й об'єктивно встановивши обставини справи, суду слід вирішити спір згідно чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.05.2005р., рішення господарського суду Луганської області від 07.04.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .