Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.

при секретарі: Iльченко О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

на рішення господарського суду Луганської області від 05 липня 2002 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 лютого 2006 року

у справі №6/165н

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод"

до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

про визнання недійсними рішень, -

встановив:

У травні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, яким, з урахуванням уточнення позовних вимог від 30.05.2002р., просив визнати недійсними рішень ДПI у м.Лисичанську від 25.03.2002р. №158-26-02/293120/2555, та №159-26-02/293120/2556 про застосування та стягнення штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкового та іншого законодавства.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05 липня 2002 року позовні вимоги було задоволено повністю, судові витрати стягнуто з відповідача на користь позивача.

Рішення попередніх судових інстанцій вмотивовані тим, що контролюючим органом при проведенні перевірки не було додержано вимог чинної на час її здійснення п.12 Iнструкції "Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби" затвердженої Наказом №110 (z0268-01) ДПА України від 17.03.2001р..

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати вищезазначені рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на прибуток за період з 01.04.2001р. по 01.10.2001р. та по податку на додану вартість за період з 01.06.2001р. по 01.01.2002р..

За результатами вказаної перевірки було складено акт №218/Д/26-02-128 від 15.03.2002р., у якому зазначено що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 364000,00грн. та податок на додану вартість на 1035774,00грн..

На підставі акту перевірки ДПI у м.Лисичанську було прийнято оскаржувані рішення:

- №158-26-02/293120/2555 від 25.03.2002р. яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1035774,00грн.;

- №159-26-02/293120/2556 від 25.03.2002р. яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 364000,00грн..

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо неналежного оформлення акту документальної перевірки від 15.03.2002р., який не містить відомостей стосовно конкретних господарських операцій та переліку досліджених первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності за перевіряємий період, і який в свою чергу унеможливлює встановлення судом наявність або відсутність обставин що обгрунтовують висновки даного акту.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України (2747-15) , що кореспондується зі ст.33 ГПК України (1798-12) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того, ч.2 ст. 71 КАС України (2747-15) покладає обов'язок щодо доказування свого рішення на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову у справах про протиправність таких рішень.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 05 липня 2002 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 лютого 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.