Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,,

при секретарі: Iльченко О.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"

на постанову господарського суду Чернігівської області від 31 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2006 року

у справі №13/219

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"

до Козелецької районної державної адміністрації

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство "Остерське лісове господарство"

за участю Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Козелецької ДПА

про визнання недійсним акту державного органу місцевого самоврядування, -

встановив:

У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області про визнання недійсним акту державного органу місцевого самоврядування - розпорядження Козелецької РДА №207 від 04.07.2005р. а також про зобов'язання Козелецької РДА видати державний акт на землю за договором купівлі-продажу від 16.11.2004р. №3176.

Клопотанням від 10.10.205р. позивач змінив позовні вимоги шляхом відмови від вимоги щодо зобов'язання Козелецької РДА видати державний акт на землю за договором купівлі-продажу від 16.11.2004р. №3176. Iнші позовні вимоги залишені без змін.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31 жовтня 2005р., залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом від 08 лютого 2006р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та другої судових інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування вищезазначених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав не відповідності їх нормам матеріального та процесуального права, також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлені наступні обставини.

Рішенням №5 виконавчого комітету Кіптівської сільської ради Козелецького району від 21.01.1997р. ТОВ "Техносервіс" було надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,12га, що розташована на території Горбачівського лісництва Остерського держлісгоспу кв.№119 уч.№19 для розміщення пункту громадського харчування (кафе) і надання технічних послуг.

Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації №142 від 11.05.2004р. на підставі ст.ст.122, 124, 149 Земельного Кодексу України (2768-14) ТОВ "Техносервіс" для розташування об'єктів сервісного обслуговування було надано в оренду строком на 4 роки 11 місяців земельну ділянку площею 0,0370га за рахунок лісів I групи Остерського держлісгоспу на території Кіптівської сільської ради Козелецького району.

Розпорядженням Козелецької РДА №474 від 29.10.2004р. на підставі ст.ст.82, 127, 128 Земельного Кодексу України (2768-14) продано позивачу земельні ділянки, що знаходяться на території Кіптівської сільської ради, площею 1570 м.кв. за 20755,40грн. для комерційної діяльнсті - розміщення пункту громадського харчування та об'єктів сервісного обслуговування. Оплату вартості земельних ділянок вказаним розпорядженням спрямовано на рахунок Кіптівської сільської ради.

Згодом, за результатами розгляду протесту прокурора Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 21.06.2005р. №1002 Козелецькою РДА було прийнято розпорядження №474 від 29.10.2004р. про скасування розпорядження Козелецької РДА №474 від 29.10.2004р. як таке, що суперечить вимогам п.4 ст.84, п.2 ст.56 Земельного Кодексу України (2768-14) .

Постановляючи рішення суди виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції. Проте з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ст.1 ГПК України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням ТОВ "Техносервіс" в оренду земельної ділянки, що розташована на території Горбачівського лісництва Остерського держлісгоспу для розміщення пункту громадського харчування (кафе), яка пізніше була передана у приватну колективну власність цьому підприємству, а згодом рішення про передачу земельної ділянки у власність було скасовано.

Предметом спору в даній справі є право власності на земельну ділянку, зокрема, відновлення порушеного права позивача на підставі рішень владного органу. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на зазначене та відповідно до ст.21 КАС України (2747-15) , а також враховуючи, що спір між ТОВ "Техносервіс" та Козелецькою районною державною адміністрацією про визнання недійсним розпорядження Козелецької РДА №207 від 04.07.2005р. про скасування попереднього розпорядження про передачу у власність земельної ділянки, тобто, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності не є спором у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач правильно звернувся з позовом до господарського суду України у серпні 2005 року на підставі Земельного кодексу України (2768-14) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , і ухвалою від 31.08.2005р. судом було порушено провадження за даною справою на підставі норм ГПК (1798-12) .

З огляду на ту обставину, що 01.09.2005р. набув чинності КАС України (2747-15) і адміністративна юрисдикція є новелою у адміністративному судочинстві, суд помилково відніс розгляд даної справи до юрисдикції адміністративного судочинства, а мав розглядати цю справу в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 ст.227 КАС України (2747-15) встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Щодо вимог касаційної скарги про відшкодування відповідачем судових витрат, судова колегія відмовляє у задоволенні цієї частини касаційних вимог, оскільки суд вирішує питання щодо судових витрат при прийнятті рішення по суті справи, а в даному випадку, справу по суті не вирішено, а направлено на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 31 жовтня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2006 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.