ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Ліпського Д.В., Юрченка
В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного письмового провадження адміністративну справу за
позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах
держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
компанія "Східна Україна" про стягнення 12 251, 61 грн. за
касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду
Харківської області від 27 вересня 2005 року та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2005
року,
в с т а н о в и л а:
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося з касаційною скаргою на рішення
господарського суду Харківської області від 27 вересня 2005 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19
грудня 2005 року у справі за позовом прокурора Дзержинського
району м. Харкова в інтересах держави в особі відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою
відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Східна Україна" про
стягнення 12 251, 61 грн.
Зазначає, що в серпні 2005 року прокурор Дзержинського району
м. Харкова в інтересах держави в особі відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернувся до суду із зазначеним
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробнича компанія "Східна Україна" про стягнення
штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування
інвалідів у 2004 році в сумі 12 251, 61 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27
вересня 2005 року у позові прокурора Дзержинського району м.
Харкова в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального
захисту інвалідів було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду
апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів було залишено без задоволення, а
рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня
2005 року без змін.
Вказуючи на допущені, на думку Харківського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, судами першої та
апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та
матеріального законодавства, що призвело до постановлення
неправильних судових рішень, позивач просить скасувати
постановлені судами рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ст..19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21
березня 1991 року №875-ХII в редакції до 1 січня 2006 року для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників
облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у
кількості одного робочого місця.
Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче
місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей
інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Пунктом 3 цього Положення встановлено, що робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,
атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
визначено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю
утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів,
незалежно від форми власності і господарювання, де кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку
сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності та господарювання, на
яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче
місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Тобто підставою для сплати підприємством штрафних санкцій
відповідно до вимог ст..20 Закону є наявність на підприємстві
меншої кількості інвалідів, ніж установлено нормативом,
передбаченим частиною першою цього Закону, у розмірі чотирьох
відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників
облікового складу за рік.
Судами встановлено, що станом на 2004 рік середньооблікова
чисельність штатних працівників ТОВ "НВК "Східна-Україна"
складається з 31 особи. Чисельність інвалідів, штатних
працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених
відповідно до нормативу у 4%, визначена у кількості одного
робочого місця.
Наказом директора ТОВ "НВК "Східна-Україна" НОМЕР_2 був
прийнятий на посаду головного технолога по сумісництву ОСОБА_1,
який з 1 жовтня 2003 року має 2 групу інвалідності, що
підтверджено пенсійним посвідченнямНОМЕР_1.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої
інстанції правильно встановив, а апеляційний суд обгрунтовано
погодився з тим, що відповідачем був виконаний норматив створення
робочих місць для інвалідів, а тому підстави для сплати
підприємством штрафних санкцій відповідно до вимог ст..20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
відсутні.
Положення частини 5 ст.19 цього Закону про те, що виконанням
нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною
першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством,
установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією
громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка
використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є
основним, набули чинності з 1 січня 2006 року, а тому не можуть
застосовані до правовідносин, які мали місце раніше.
За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної
інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, доводами касаційної скарги висновки,
викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для
скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, 223, 224, 230,231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 19 грудня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.