ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Хустської об'єднаної
державної податкової інспекції Закарпатської області на рішення
господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2004 року
й постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20
липня 2004 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про
застосування штрафних санкцій, -
встановила:
В березні 2004 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся
до суду із зазначеним позовом в якому просив визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення Хустської ОДПI від 22.01.2004р.
№НОМЕР_1 на підставі якого до нього застосовано штрафні санкції на
суму 5135 грн. за реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових
виробів без придбання спеціального дозволу (ліцензії) на право
роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами,
за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора
розрахункових операцій (РРО), за відсутність фіскального звіту РРО
в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО), за незабезпечення
цілісності пломб РРО та за реалізацію алкогольних напоїв та
тютюнових виробів за цінами, нижче від встановлених мінімальних.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28
травня 2004 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 20 липня 2004 року, позов
ОСОБА_1 було задоволено частково та визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Хустської ОДПI №НОМЕР_1 від 22.01.2004 р. в
частині застосування штрафних санкцій до приватного підприємця
ОСОБА_1 у розмірі 3380,00 грн. В решті позову відмовлено.
В поданій касаційній скарзі Хустська ОДПI, посилаючись на
порушення норм матеріального права, просить вказані судові рішення
в частині задоволення позову скасувати та постановити нове
рішення, яким у позові відмовити повністю.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 17.12.2003 р. Хустською ОДПI було проведено
перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, зокрема магазину-кафе "Агнес", що
належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої
складено акт №НОМЕР_2 від 17.12.2003 р.
22.01.2004 р. Хустською ОДПI прийнято податкове
повідомлення-рішення №НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем "штрафні санкції за порушення
законодавства про патентування" в розмірі 5135,00 грн. В даному
податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийняте на
підставі акту перевірки НОМЕР_3 від 17.12.2003р., в той час, як до
матеріалів справи долучено акт перевірки №НОМЕР_2, складений за
результатами перевірки ПП ОСОБА_1, проведеної 17.12.2003 р.
Відповідач документально обгрунтованими доказами не довів
правомірності такої невідповідності.
В ході перевірки виявлено незабезпечення цілісності пломб
реєстратора розрахункових операцій. У відповідності до п.4 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької діяльності повинні
забезпечувати цілісність пломб РРО та незмінність його конструкції
та програмного забезпечення.
Пунктом 2 ст. 17 вищевказаного Закону передбачено, що у разі
застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного
у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або
опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО
застосовується відповідальність у розмірі 20-ти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Однак, в акті перевірки та матеріалами
справи не встановлено наявності вищевказаних порушень. Згідно
реєстраційного посвідчення НОМЕР_4 проведено реєстрацію
контрольно-касового апарату №6610 тип. ЕРА-101 К-04, про який
зазначено в акті перевірки, а згідно довідки про опломбування
реєстратора розрахункових операцій конструкція та програмне
забезпечення РРО відповідають модифікації, включеній до Державного
реєстру реєстраторів розрахункових операцій; РРО працює у
фіскальному режимі.
В той же час у відповідності до Порядку реєстрації,
опломбування реєстраторів розрахункових операцій, затверджених
наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614 ( z0107-01 ) (z0107-01)
,
зареєстрованого в Мінюсті України 05.02.2001 р. за №107/5298
порушення засобу контролю на РРО, виявлення факту опломбування РРО
підробленим засобом контролю або таким, номер якого не збігається
з номером, що вказаний у довідці про опломбування, а також
застосування зіпсованого РРО є підставою для прийняття органом ДПС
рішення про необхідність проведення перевірки відповідності
конструкції та/або програмного забезпечення РРО модифікації,
включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових
операцій, за допомогою верифікатора. При отриманні позитивних
результатів перевірки РРО опломбовується у встановленому порядку
(п.3.6)
Враховуючи викладене, суди підставно прийшли до висновку про
визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення
в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн. на
підставі п.4 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Щодо відображення в акті перевірки порушення позивачем
постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700
( 700-2001-п ) (700-2001-п)
"Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та
імпортні горілку та лікеро-горілчані вироби" із змінами та
доповненнями, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів про неможливість застосування до
позивача відповідальності, оскільки у нього відсутній спеціальний
дозвіл (ліцензія) на право здійснення роздрібної торгівлі
алкогольних напоїв, отже, відповідальність за порушення норм
вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України до ПП ОСОБА_1 не
може застосовуватись. Крім того, до позивача застосовано штрафну
санкцію за безліцензійну торгівлю алкогольними напоями.
Перевіркою також встановлено відсутність Z звітів з
11.12.2003 р.
До матеріалів справи, в обгрунтування доводів про те, що в
зв'язку з наступаючими новорічними святами магазин "Агнеса"
перебував на реконструкції і працював не щоденно, позивачем подано
Z звіти від 11.12.2003 р., 16.12.2003 р., 27.12.2003 р. та інш.,
тобто робочі дні. Скаржником документально обгрунтованими доказами
не спростовано дане твердження позивача. В акті перевірки
податковим органом не конкретизовано, за які саме дні відсутні Z
звіти.
Враховуючи викладене, застосування до позивача штрафних
санкцій на підставі п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є необгрунтованим.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи,
перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої
та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам
закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені
наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів
не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з
висновками суду.
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
При вирішенні справи судами правильно застосовані норми
матеріального права, порушень норм процесуального права, які б
могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової
інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення, а
рішення господарського суду Закарпатської області від 28 травня
2004 року й постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 20 липня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: