К-13014/06 Про зобов'язання ДПI зменшити в картках особового рахунку суми нарахованої пені по рентній платі за нафту - Текст документа

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ДПI у Дзержинському районі м.Харкова зменшити в картках особового рахунку суми нарахованої пені по рентній платі за нафту - 305880,46 грн., по рентній платі за газ - 1462511,00 грн., по відрахуванням на геологорозвідувальні роботи - 14280869,94 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПI у Дзержинському районі м.Харкова, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що передумовами нарахування пені за порушення строків внесення платежів до бюджетів є включення такого платежу (збору) до переліку загальнодержавних або місцевих податків та зборів відповідно до За кону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , встановлення ставок механізму справляння, пільг законами про оподаткування та застосування порядку, строків та форми звітування, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі - Закон №2181).

Згідно ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) рентні платежі включені до переліку загальнодержавних податків та зборів, але коло платників рентної плати за нафту та газ, механізм нарахування, порядок та строки сплати встановлені не наведеною нормою Закону, а Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, затвердженим постановою КМУ №256 від 22.03.2001 (256-2001-п) р., а ставки рентної плати встановлюються Законом України "Про Державний бюджет України". У зв'язку з чим суди дійшли висновку про відсутність обов'язкових умов для нарахування пені по цим платежам, оскільки ставки та механізм справляння введені не законом про оподаткування, строки та порядок сплати та звітування не встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Щодо відрахувань на геологорозвідувальні роботи, суди попередніх інстанцій вважають, що обов'язок по сплаті даного виду платежу покладений згідно Постанови КМУ №115 від 29.01.1999 (115-99-п) р. "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету та його справляння" та Iнструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні робот, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр, ДПА України № 105/309 (z0474-99) від 23.06.1999 р. Пеня за прострочення сплати відрахувань на геологорозвідувальні роботи не може застосовуватись, оскільки згідно Закону рентна плата не може вважатьсь податковим зобов'язанням, податковим боргом.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона прийнята без з'ясування конкретних обставин справи та без застосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно ст.2 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету або державного цільового фонду в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ст.4 цього Закону, є юридичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону №2181 (2181-14) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Виключний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) наведено у ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) . До яких, зокрема, належать рентні платежі та збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Крім того, справляння рентної плати передбачено Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також Постановою Кабінету міністрів України від 22.03.2001р. №256 (256-2001-п) "Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту та природний газ" із змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 28 Кодексу України "Про надра" (132/94-ВР) користування надрами є платним.

Плата за користування ними здійснюється у вигляді: 1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів; 4) акцизного збору.

Статтями 29-32 цього Закону визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння платежів за користування ними, а також розділ платежів та форми внесення плати за користування надрами.

Зокрема, згідно з положеннями ст.30 цього Кодексу нормативи плати за користування надрами та порядок їх справляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Встановлення нормативів відрахувань та їх справляння визначено Постановою КМУ №115 від 29.01.1999 (115-99-п) р. "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету та його справляння" та Iнструкцією про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженою наказом Комітету України з питань геології та використання надр, ДПА України № 105/309 (z0474-99) від 23.06.1999 р.

Таким чином, збір за геологорозвідувальні роботи та рентна плата належать до загальнодержавних податків і зборів, а позивач є платником зазначених платежів.

На користь такого висновку свідчать і дії позивача по сплаті вищезазначених платежів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №2181 (2181-14) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, згідно пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону №2181 (2181-14) , вважається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 (2181-14) пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу, у розмірі визначеному пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 цього Закону.

Однак судами попередніх інстанцій не взяті до уваги доводи відповідача про несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих ним розрахунків.

Таким чином, поза межами дослідження і встановлення в судовому процесі залишились обставини щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань, суми податкового боргу, дати його виникнення та погашення, розрахунки суми пені.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

У зв'язку з викладеним, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р. та рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.