Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О.,Леонтович К.Г.

при секретарі: Білій-Грошко О.А.

за участю представника Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України - Шамрая О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на постанову господарського суду Львівської області від 19 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року у справі №1/361-15/97а (rs202792) за позовом Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Львівський домобудівний комбінат №2", про визнання нечинною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулося до суду з позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради про визнання нечинною та скасування постанови №12 від 25.05.2005р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що незважаючи на наявність правопорушення під час реконструкції будівлі №5 по вул.Плуговій в м.Львові обов'зок щодо отримання дозволу на здійснення будівельних робіт було покладено на іншу юридичну особу, а тому накладення на Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України штрафу є помилковим.

Постановою господарського суду Львівської області від 19 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України просить скасувати зазначені вище рішення судів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем-інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю було проведено перевірку дотримання вимог містобудівельного законодавства під час реконструкції будівлі №5 по вул.Плуговій в м.Львові, результати якої зафіксовано в протоколі про правопорушення у сфері містобудування і приписі від 19.05.2005р., в якому вказано на порушення Положення від 05.12.2000р. №273 (z0945-00) "Про надання дозволу на виконання будівельних робіт" затвердженого наказом Держбуду України. На підставі зазначеного протоколу відповідачем було винесено постанову №12 від 25.05.2005р., якою на позивача-Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України накладено штраф у розмірі 885172,50грн.

Постановляючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем постанова №12 від 25.05.2005р. була винесена правомірно відповідно до норм чинного законодавства, та що суму штрафних санкцій необхідно стягнути саме з позивача, позаяк останній виступав замовником будівельних робіт.

Однак з даною позицією господарських судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за таке правопорушення, як проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Статтею 317 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються, як правило, на підставі договору підряду.

Відповідно до ст.318 Господарського кодексу України (436-15) та ст.875 Цивільного кодексу України (435-15) за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно ст. 876 ЦКУ (в редакції чинній на момент спору) власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник.

Відповідно до ст.320 Господарського кодексу України (436-15) та ст.849 Цивільного кодексу України (435-15) , замовник має право перевіряти хід і якість робіт, але при цьому не має права втручатись у господарську діяльність підрядника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно договору №85 від 16.05.2003р. укладеного між Квартирно-експлуатаційним управлінням Західного оперативного командування (замовником будівельних робіт) та відкритим акціонерним товариством "Львівський домобудівний комбінат №2" (генпідрядник) останній зобов'язався здійснити роботи по реконструкції будівлі №5, які передбачені даним договором і повинні бути розпочаті генпідрядником не раніше затвердження замовником проектно-кошторисної документації і не пізніше дати отримання дозволу на реконструкцію.

Наказом від 27.11.2003р. за №134 Квартирно-експлуатаційне управління Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України передало Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України функції замовника по об'єктах незавершеного будівництва, в тому числі і на будівлю №5 по вул.Плуговій в м.Львові.

Додатковою угодою №2 від 29.01.2004р. Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України передало функції замовника ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2", а саме всі дії, необхідні для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкту.

На виконання своїх обов'язків ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" було подано заявку на отримання дозволу на виконання робіт щодо реконструкції будівлі №5.

Таким чином, ВАТ "Львівський домобудівний комбінат №2" частково поєднав функції замовника та підрядника з реконструкції будівлі №5, в тому числі що стосується отримання дозволу на будівництво, а за відповідачем залишилися функції щодо ведення технагляду за здійсненням реконструкції об'єкту.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що під час здійснення реконструкції будівлі №5 було порушено норми будівельного законодавства, оскільки будівельні роботи було здійснено без отримання відповідного дозволу.

Разом з тим висновок судів попередніх інстанцій про обгрунтованість постанови інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради щодо стягнення штрафу саме з Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України за правопорушення у сфері містобудування є передчасним і не грунтуються на нормах матеріального права, позаяк останній безпосередньо не здійснював будівельні роботи, а обов'язок щодо отримання відповідних дозволів було покладено на іншу юридичну особу.

Відтак постановою №12 від 25.05.2005р. було помилково накладено на Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України штрафні санкції, адже останнє в спірних правовідносинах діяло в межах норм чинного законодавства та укладених господарських угод.

Окремо слід зазначити, що згідно ч.2. ст.71 КАСУ (2747-15) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, посилання господарських судів на недоведенність суперечності оспорюваного акту чинному законодавсту є помилковим і не відповідає нормам процесуального права, позаяк саме відповідач - інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради мала доводити правомірність винесення спірної постанови.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи судами встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову господарського суду Львівської області від 19 липня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2006 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Визнати нечинною та скасувати постанову інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради №12 від 25.05.2005р.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.