ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
                   23 травня 2007 року м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
     Лиски Т.О.,
     Панченка О.I.,
     Сороки М.О.,
     Штульмана I.В.
     розглянувши  в  порядку  касаційного  письмового  провадження
адміністративну справу № 2-2593/04 за  скаргою  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 на неправомірну бездіяльність ДПI  у  Дарницькому
районі міста Києва та Державної податкової адміністрації України,-
                      в с т а н о в и л а :
     У червні 2004 року заявники звернулись до  суду  із  вказаною
скаргою.
     У скарзі посилались на те, що у 2004 році вони звертались  до
ДПI у Дарницькому  районі  міста  Києва  та  Державної  податкової
адміністрації України  з  заявами  про  відміну  ідентифікаційного
номеру, проханням  зробити  їм  у  паспортах  відмітку  про  право
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а також
виключити  всю  інформацію  стосовно  них  з  державного   реєстру
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів,
проте  ДПI  у  Дарницькому  районі  та  ДПА  України  їм  у  цьому
відмовили.
     Просили визнати бездіяльність ДПI у Дарницькому районі  міста
Києва  та  ДПА  України  неправомірною  та  зобов'язати  суб'єктів
оскарження внести в їх паспорта  відмітку  про  право  здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а  також  виключити
всю інформацію стосовно них з державного реєстру фізичних  осіб  -
платників  податків  та  інших  обов'язкових   платежів,   як   це
передбачено ч.2 ст.1 Закону України "Про  внесення  змін  в  Закон
України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків  та
інших обов'язкових платежів" ( 1003-14 ) (1003-14)
         від 16 липня 1999 року.
     Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01  липня
2004 року вимоги скаржників задоволено.
     Ухвалою апеляційного суду міста Києва  від  01  вересня  2004
року рішення районного суду  змінено.  Виключено  з  рішення  суду
висновки про  зобов'язання  ДПА  України  виключити  з  державного
реєстру ідентифікаційні номери ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  зобов'язання
ДПI у  Дарницькому  районі  міста  Києва  виключити  з  державного
реєстру ідентифікаційні номери скаржників.
     Не  погоджуючись  із  вказаними  судовими  рішеннями,  ДПI  у
Дарницькому районі міста Києва подала  касаційну  скаргу,  в  якій
просить їх скасувати  та  постановити  нове  рішення  про  відмову
заявникам у задоволенні їхньої скарги.
     При цьому  в  скарзі  вказується  на  порушення  судами  норм
матеріального та процесуального права.
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України  вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
     Задовольняючи скаргу заявників, суди  першої  та  апеляційної
інстанцій обгрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2  ст.  1
Закону України "Про Державний реєстр  фізичних  осіб  -  платників
податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         
( зі змінами внесеними Законом України від 16 липня 1999 року №1003 ( 1003-14 ) (1003-14) )
для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
     Посилання про відсутність, на час розгляду справи,  механізму
внесення  відповідного  запису  в  паспорт  громадянина  за  умови
врегулювання  питання   обліку   платників   податків   та   інших
обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не  могли  бути
підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
     Доводи  касаційної  скарги  зроблених  судами  висновків   не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
     За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
якщо   суди   не   допустили   порушень   норм   матеріального   і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то
суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,
а судові рішення без змін.
     Керуючись  ст.ст.  220,  222,  223,  224,  230  КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів -
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дарницькому
районі міста Києва залишити без задоволення, а рішення Дарницького
районного суду міста Києва  від  01  липня  2004  року  та  ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2004 року без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         рішення  суду
касаційної  інстанції  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного  місяця  з
дня відкриття таких обставин.
     С у д д і :