Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.I.

Карася О.В.

Костенка М.I.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року

по справі №11/453

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Легрус",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Печора-Тур"

за участю Прокуратури Печерського району м. Києва

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним господарського зобов'язання у формі договору № КП-3/09-03 від 03.09.2003 р. укладеного між ТОВ "Легрус" та ТОВ "Печора-Тур".

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року в позові відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок виконання угоди державі заподіяні збитки.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року по справі №11/453 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги скаржника задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) .

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.09.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Печора Тур" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легрус" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № КП-3/09-03. За умовами зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Печора Тур" продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Легрус" купує товар - мембрани іоноселективного електроду для визначення високорозрядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 кількістю 2 490 одиниць загальною вартістю 6 005 880,00 грн. в т. ч. 1 000 980,00 грн. ПДВ.

Даний договір був виконаний в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною від 03.09.2003 року № РН-0000097, платіжними дорученнями від 01.10.2003 року № 22, 23, податковою накладною від 03.09.2003 року № 97.

За результатами перевірок відповідачів були складені акти перевірок, якими встановлено, що мембрани іоноселективного електроду для визначення високорозрядних фосфат-іонів, які були предметом оскаржуваної угоди, були придбані ТОВ "Печора Тур" у ТОВ "Артем". Разом з тим, у висновку Українського державного хіміко-технологічного університету від 11.06.2004 року № 08-01-546 встановлено, що продукт, виготовлений згідно калькуляції ТОВ "Артем" від 28.11.2003 р. не можна назвати "мембраною іоноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів" відповідно до патенту України UA № 12431 G01N27/30. Вилучений зразок "мембрани іоноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів" має властивості "мембрани", наведені в описі до патенту на винахід та ТУ У 33.2-30190933-001-2003, але не може мати подібні характеристики згідно калькуляції ТОВ "Артем" від 28.11.2003 року. Крім того, відповідно до листа Українського державного хіміко-технологічного університету від 08.04.2004 року вартість дослідженого зразка складає 2,18 грн., в той час як ТОВ "Легрус" придбало мембрани по ціні 2 412,00 грн., таким чином, необгрунтовано збільшивши витрати на придбання більш ніж у 1 000 разів. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржуваний договір від 03.09.2003 року було укладено відповідачами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Печора Тур" відповідно до умов договору від 06.08.2003 року № 01/08-2003, укладеного з ТОВ "Артем", придбало мембрани іоноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів на загальну суму 55 200 000,00 грн. Вказаний договір купівлі-продажу був виконаний сторонами угоди.

03.09.2003 року ТОВ "Печора Тур" продало мембрани іоноселективного електроду для визначення високозарядних фосфат-іонів ТОВ "Легрус" на загальну суму 6 005 880,00 грн. Договір від 03.09.2003 року було виконано 01.10.2003 року.

Стаття 49 ЦК УРСР (1540-06) передбачає, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Таким чином, закон пов'язує настання наслідків, передбачених ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , з наявністю умислу.

Згідно п. 4 ст. 70 КАС України (2747-15) , обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України враховує висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлених фактичних обставин у справі, однак суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та викладеними при неповному з'ясуванні всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Так судами при наявності інформації щодо невідповідності мембран, які були предметом оскаржуваної угоди патенту України UA № 12431 G01N27/30 не було розглянуто питання в ході розгляду справи про призначення спеціальної товарознавчої експертизи, що дало б, зокрема, підстави об'єктивного висновку щодо ціни одиниці предмету договору та відповідності переданого товару технічним характеристикам.

Разом з тим позивач в суді першої та апеляційної інстанції на підтвердження своєї позиції щодо порушення відповідачами та їх контрагентами порядку проведення господарських операцій наводив обставини, яким судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки.

Зокрема позивач зазначає, як зафіксовано матеріалами документальної перевірки, комісіонер ПП "Детройт" від ТОВ "Легрус" за договорами комісії від 03.09.2003р. №ДК-03-09/Л здійснив реалізацію мембран IСЕ на користь нерезидента компанії "GILPARIK TRADE COМРАNY", США.

Департаментом податкового аудиту та валютного контролю ДПА України була отримана інформація про те, що компанія " GILPARIK TRADE COМРАNY ", яка була зареєстрована в США 10.11.1999 року, відповідно до податкових обліків Служби внутрішніх доходів США ніколи не отримувала ідентифікаційного номеру і ніколи не подавала податкову звітність в цій країні.

З урахуванням викладеного, судами при мотивації рішень залишено поза увагою та, відповідно, не надано в повній мірі оцінки всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ст. 227 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 КАС України (2747-15) , не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 12.04.2006 року по справі №11/453 скасувати.

Справу № 11/453 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .