ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Фадєєвої Н. М.
Суддів: Гордійчук М. П.
Леонтович К. Г.
Федорова М.О.
Чалого С. Я.
при секретарі: Деревенському I.I.
за участі: представників позивача - Демчик О.I., Паська О.В.,
відповідача - Григоріва В.М.
розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому
судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
дочірнього підприємства "Iвано-Франківськнафтопродукт" відкритого
акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до державної
податкової інспекції в м. Iвано-Франківськ про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
24 березня 2005 року відмовлено в задоволені позову дочірнього
підприємства "Iвано-Франківськнафтопродукт" відкритого
акціонерного товариства (ВАТ) "Концерн Галнафтогаз" до державної
податкової інспекції (ДПI) у м. Iвано-Франківську про визнання
недійсними податкових повідомлень рішень №0000213500/0 від
16.09.2004 року, №0000213500/2 від 17.11.2004 року та
№0000213500/3 від 28.01.2005 року
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26 липня 2005 року апеляційна скарга дочірнього підприємства
"Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
задоволена, рішення господарського суду Iвано-Франківської області
від 24.03.2005 року скасовано, позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач
подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить зазначене рішення апеляційної інстанції скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали
адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами обох інстанцій встановлено, що за результатами
проведеної ДПI у м. Iвано-Франківську позапланової документальної
перевірки ДП "Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн
"Галнафтогаз" по податку на додану вартість за період з 01 квітня
2003 року по 31 грудня 2003 року акт від 10 вересня 2004 року
№51/35-2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня
2004 року №0000213500/0, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі
82499,79 грн. (в тому числі 54999,99 грн. основного платежу та
27499,80 грн. штрафних (фінансових)) санкцій.
За результатами розгляду скарг ДП
"Iвано-Франківськнафтопродукт" в процедурі адміністративного
оскарження органи державної податкової служби залишили без змін
податкові повідомлення-рішення ДПI у м. Iвано-Франківську від 16
вересня 2004 року №0000213500/0, від 17 листопада 2004 року
№0000213500/2 та №0000213500/3 від 28.01.2005р., а скарги без
задоволення.
Як зазначено в акті перевірки, у відповідності до умов
субліцензійного договору на використання знаку для товарів робіт
та послуг "ОККО" від 24.01.2002р., укладеного між ВАТ "Концерн
Галнафтогаз" та ДП "Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн
Галнафтогаз" передано тільки право використання знаку для товарів,
робіт, послуг "ОККО" та право передачі використання знаку для
товарів, робіт та послуг "ОККО" третім особам. Передача права
власності на товарний знак та уповноваження відчужувати право
власності на знак "ОККО" дочірнім підприємством, субліцензійним
договором від 24.01.2002р. та укладеними додатковими угодами, що є
його невід'ємною частиною - не обумовлено. Таким чином, платежі,
перераховані ДП "Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн
Галнафтогаз" за використання товарного знаку для товарів, робіт та
послуг "ОККО" ВАТ "Концерн Галнафтогаз" з врахуванням того, що за
субліцензійним договором передано дочірньому підприємству тільки
право використання знаку для товарів (робіт, послуг) "ОККО" без
передачі права власності на даний товарний знак та без права
відчужувати цей знак та враховуючи те, що дочірнім підприємством
товарний знак "ОККО", який належить ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
(згідно рішення №2063 від 15.07.2003р.) використовувався при
реалізації нафтопродуктів отриманих по договору комісії, у
відповідності до п.1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997р. №283/97-ВР
такі господарські операції є роялті. За результатами перевірки
податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем
пп.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в результаті чого підприємством
безпідставно завищено суми ПДВ, віднесених до складу податкового
кредиту за перевіряємий період на 54999,99 грн.
Як встановлено судами між ВАТ "Концерн Галнафтогаз" та ДП
"Iвано-Франківськнафтопродукт" укладено субліцензійний договір від
24.01.2002р. на використання знака для товарів і послуг "ОККО" та
додаткові угоди до нього. Згідно умов договору Ліцензіар (ВАТ
"Концерн Галнафтогаз" надає Ліцензіату (ДП
"Iвано-Франківськнафтопродукт ВАТ "Концерн Галнафтогаз") на строк
дії договору субліцензію на право використання знаку для товарів і
послуг "ОККО". За Додатковою угодою від 01 липня 2003 року до
субліцензійного договору від 24 січня 2002 року ВАТ "Концерн
Галнафтогаз" не заперечує проти співпраці Ліцензіата з третіми
особами на території України щодо успішного виконання умов цього
договору, при цьому допускається передача Ліцензіатом права
використання знаку для товарів I послуг "ОККО" третім особам (п.1
додаткової угоди).
У відповідності до вимог п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на порушення
позивачем якого покликається податковий орган в акті перевірки, у
разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів
(робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку
сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів,
що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу
валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості
основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту
не включаються.
Згідно з п.п.3.2.7 п.3.2 ст. З Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування
операції з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій,
дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за
рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку,
встановленому законом; витрат дивідендів та роялті у грошовій
формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання
комісійних (брокерських) та дилерських послуг з торгівлі або
управління цінними паперами, у тому числі приватизаційними та
компенсаційними паперами (сертифікатами), інвестиційними
сертифікатами, житловими чеками, земельними бонами та деривативами
на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових,
валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому
відповідними законами.
Пунктом 1.30 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що роялті - платежі
будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за
надання права на користування будь-яким авторським правом на
літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи
комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або
аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи
телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту,
зареєстрованого знака на товари і послуги чи товарної марки,
дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на
інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду
(ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності,
визначених у частині першій цього пункту, у володіння або
розпорядження чи власність особи або якщо умови користування
такими об'єктами надають право користувачу продавати або
відчужувати іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити
(розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права
та інформацію щодо промислового, комерційного або наукового
досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення
(розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України
(ч.2 п.1. 30 ст. 1 вказаного вище Закону).
Як зазначалось вище, відповідно до п.1 Додаткової Угоди від
01.07.2003р. до субліцензійного договору на використання знаку для
товарів і послуг "ОККО" від 24.01.2002р. Ліцензіар не заперечує
проти співпраці Ліцензіата з третіми особами на території України
щодо успішного виконання умов цього договору, при цьому
допускається передача Ліцензіатом права використання знаку для
товарів і послуг "ОККО" третім особам, тобто ліцензійним договором
на використання товарного знака між підприємством та дочірніми
підприємствами передбачено умови, які надають право користувачу
продавати, передавати або іншим способом відчужувати зазначений у
договорі товарний знак.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано вказав, що за таких
обставин, операції по передачі у користування ДП
"Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн Галнафтогаз" за
субліцензійним договором з ВАТ "Концерн Галнафтогаз" від 24 січня
2002 року, знаку для товарів і послуг "ОККО" не є роялті, а
підпадає під визначення поставка послуг і є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість. У відповідності до вимог п.1.4 ст.1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з
виконання робіт, результатом виконання яких є передача
нематеріальних активів, надання послуг, надання права на
користування або розпорядження товарами, у тому числі
нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж
товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного виконання робіт, надання послуг. поставка послуг,
зокрема, включає надання права на користування або розпорядження
товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки,
ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське
право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому
числі промислової, власності.
Крім того, статтею 1109 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що: "За ліцензійним договором одна сторона
(ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на
використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на
умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог
цього Кодексу та іншого закону", тобто, згідно вказаної юрми
закону, мається на увазі передача послуги (право на користування
торговим знаком) у використання і аж ніяк у власність, тобто
відчуження відбувається шляхом передачі іншій особі права на
використання цього ж торгового знаку..
Отже, висновок ДПI у м. Iвано-Франківську про те, що ДП
"Iвано-Франківськнафтопродукт" ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
безпідставно завищено суми ПДВ, віднесені до складу податкового
кредиту за перевіряємий період на суму 54999,99 грн. не відповідає
фактичним обставинам та матеріалам справи.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені судом
апеляційної інстанції повно і правильно, а порушень норм
матеріального і процесуального права, які тягнуть за собою
скасування зазначеного судового рішення, не допущено.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.
Iвано-Франківську залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 26 липня 2005
року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
С у д д і :