Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Гордійчук М.П., Кравченко О.О.,

Гончар Л.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року у справі №2-25/10772-2005 за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Н-Победа" про стягнення 11040,76 грн., -

встановила:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Н-Победа" про стягнення 11040,76 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, посилаючись на невиконання відповідачем вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.08.2005 року позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Н-Победа" задоволений. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року рішення суду першої інстанції скасоване, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року скасувати з підстав порушення норм матеріального права та винести нову постанову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих. Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників, відповідач у 2004 році повинен був створити 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів, фактично працювало 11 інвалідів.

Відповідно до ч. 1 статті 20 вищезгаданого Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце на зайняте інвалідом.

Згідно ч. ч. 2, 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та пп. 2, 3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 (314-95-п) року "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів", передбачено, що фактичне робоче місце повинне бути створене з урахуванням фізичних можливостей конкретного інваліда, індивідуальних програм реабілітації й залежно від відповідної нозології інваліда. Тому безпосереднє створення робочого місця для інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи.

Відповідно до п. 5, 14 вищевказаного Положення підприємства вживають заходи до створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів, про вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно листа адміністрації управління праці та соціального захисту населення №350-3/01-9 від 12.05.2005 закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Н-Победа" направляло інформацію про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вільні робочі місця в 2004 році. Така ж інформація була вказана в листі Советської районної державної адміністрації №1570/01-15 від 18.07.2005р.

Згідно листа №19/01-1529 від 14.10.2005р. Советського районного центру зайнятості вбачається, що в 2004р. інспектор відділу кадрів закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Н-Победа" звертався усно та по телефону про направлення для працевлаштування інвалідів.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вказаними вище організаціями інваліди для працевлаштування не направлялись, закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Н-Победа" самостійно вживало заходи для пошуку та працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, судом зроблено вірний висновок про те, відповідачем виконувались вимоги законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) та пунктом 10 Положення передбачено що, працевлаштування інвалідів покладено на Міністерство праці України, Міністерство соціального захисту населення України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

За таких обставин, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що на відповідача не може бути накладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по створенню робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.