ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну
справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу апеляційного суду
Закарпатської області від 7 березня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1до Солотвинської селищної ради про визнання недійсним
рішення,
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
Солотвинської селищної ради про визнання недійсним рішення, яким
відмовлено йому у реконструкції частини нежитлового приміщення під
житлове.
Постановою Тячівського районного суду від 30 листопада 2005
року позов задоволено. Визнано нечинним рішення виконкому
Солотвинської селищної ради НОМЕР_1. Зобов'язано Солотвинську
селищну раду вирішити питання про надання ОСОБА_1 дозволу на
реконструкцію приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, під житлову
квартиру та його реєстрацію по вказаному місцю проживання.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 7 березня
2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження
у справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного
судочинства України (далі - КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) до
адміністративного суду має право звернутися з адміністративним
позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи
інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність вказаних порушень не може бути підставою для
відмови у відкритті провадження в адміністративній справі або у
закритті такого провадження. Вказана обставина може бути підставою
для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції та закриваючи
провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
в даному випадку виник спір між позивачем-підприємцем та селищною
радою з приводу реконструкції належної позивачу на праві приватної
власності частини торгово-виробничого комплексу, на території
якого знаходиться його офіс та інші торгово-виробничі приміщення,
де він займається підприємницькою діяльністю. Тому позов не
підлягав розгляду у суді загальної юрисдикції.
При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те,
що позивачем у цій справі є не підприємство, установа, організація
чи громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи й у встановленому порядку набув статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, а громадянин - фізична особа.
В ухвалі апеляційного суду не вказано про те, чи має місце
спір про захист прав, свобод чи інтересів позивача у сфері
публічно-правових відносин.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може
залишатися в силі, а справа підлягає поверненню на новий
апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 7 березня
2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний
розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно,
Суддя: