ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
                  23 травня 2007 року    м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     суддів :  Бутенка В.I. (доповідач),
     Лиски Т.О.,
     Сороки М.О.,
     Панченка О.I.,
     Штульмана I.В.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної  справи  за   скаргоюОСОБА_1   на   бездіяльність
Президента України, -
                      в с т а н о в и л а :
     У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась  до  суду  із  вказаною
скаргою.
     В обгрунтування своїх вимог  вказувала  на  те,  що  вона  21
березня 2004 року направила до Президента України скаргу,  в  якій
просила  зобов'язати  районну  державну  адміністрацію  та  відділ
Державного казначейства України в Iванківському  районі  Київської
області виплатити їй компенсацію за будинок, який вона в зв'язку з
аварією на Чорнобильській АЕС  у  1986  році  передала  на  баланс
Iванківської  селищної  ради  та  виплатити   одноразову   грошову
допомогу у відповідності із ст.ст.  35,  36  Закону  України  "Про
статус і соціальний захист  громадян,  які  постраждали  внаслідок
Чорнобильської  катастрофи"  ( 796-12 ) (796-12)
        .  26  березня  2004   року
вказану скаргу направлено  Адміністрацією  Президента  України  за
належністю до Київської обласної державної адміністрації.
     Посилаючись на те,  що  такі  дії  порушують  її  гарантовані
Конституцією  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          та  Законом  України   "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
         права, ОСОБА_1  просила  визнати
бездіяльність  Президента  України   щодо   не   розгляду   скарги
неправомірною та зобов'язати  суб'єкта  оскарження  розглянути  її
скаргу.
     Рішенням Печерського районного суду м. Києва  від  14  травня
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  м.  Києва
від 01 вересня 2004 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
     Не погоджуючись з цими судовими  рішеннями,  ОСОБА_1   подала
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити  рішення
по суті скарги.  В скарзі вона  посилається  на  порушення  судами
норм матеріального та процесуального права.
     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає з наступних підстав.
     Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги, суд як першої,  так
і апеляційної інстанції повно встановили всі обставини,  що  мають
значення для справи та правильно застосували  норми  матеріального
права, не допустивши порушень норм процесуального права.
     При цьому суди  обгрунтовано  виходили  з  того,  що  суб'єкт
оскарження діяв в межах своїх  повноважень  і  компетенції  та  не
порушив прав, свобод і законних інтересів заявника.
     З такими судовими висновками погоджується  і  колегія  суддів
Вищого адміністративного суду України.
     Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 21  березня  2004  року
звернулась  до  Президента  України  із  заявою,  в  якій  просила
зобов'язати   районну   державну   адміністрацію    та    Державне
казначейство Iванківського району Київської області  виплатити  їй
компенсацію  за  будинок,  який  вона  в  зв'язку  із  аварією  на
Чорнобильській АЕС у 1986 році  передала  на  баланс  Iванківської
сільської ради та одноразову грошову допомогу у  відповідності  із
ст.ст. 35, 36 Закону України  "Про  статус  та  соціальний  захист
громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
        . Вказане звернення одержано  Адміністрацією  Президента
України і направлено за належністю  в  Київську  обласну  державну
адміністрацію, про що заявницю було повідомлено.
     Згідно із ст. 15  Закону  України  "Про  звернення  громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
        , обов'язок об'єктивно і вчасно розглядати  звернення
громадян, перевіряти  викладені  в  них  факти,  приймати  рішення
відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх  виконання,
повідомляти  громадян  про  наслідки  розгляду  заяв  (клопотань),
покладений на органи державної влади, місцевого самоврядування  та
їх посадових  осіб,  керівників  та  посадових  осіб  підприємств,
установ,  організацій  незалежно  від  форм  власності,  об'єднань
громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань).
     Відповідно до ст. 7 цього ж Закону, якщо питання, порушені  в
одержаному  органом  державної  влади,  місцевого  самоврядування,
підприємствами,  установами,  організаціями  незалежно  від   форм
власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні,
не входять до їх повноважень, воно в термін не більше  п'яти  днів
пересилається ними за належністю відповідному органу чи  посадовій
особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.  У
разі якщо звернення не містить  даних,  необхідних  для  прийняття
обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той  же
термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
     Конституцією України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          у  ст.  106  визначений
перелік повноважень Президента України,  до  яких  не  відноситься
розгляд звернень громадян, зазначені повноваження на час  розгляду
справи  виконувала  Адміністрація  Президента  України  згідно  із
"Положенням про Адміністрацію  Президента  України",  затвердженим
Указом Президента України від 19 лютого 1997 року.
     Як було встановлено судами, питання щодо виплати  компенсації
за  зданий  на  радіоактивно  забрудненій  території  будинок   та
одноразової грошової допомоги  у  зв'язку  з  переїздом  суб'єктом
оскарження передано до Київської обласної державної адміністрації,
тобто до органу влади, повноважного розглядати зазначені питання.
     Таким чином,  судами  зроблений  обгрунтований  висновок  про
правомірність дій суб'єкта оскарження.
     Враховуючи  викладене,  колегія  суддів  вважає,  що   судами
прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час  розгляду  справи
порушень норм матеріального чи процесуального права ними  допущено
не було.
     Доводи  касаційної  скарги  зроблених  судами  висновків   не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 220-1, 223, 224, 230  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення,  а  рішення
Печерського районного суду м. Києва від 14  травня  2004  року  та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01  вересня  2004  року  без
змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          рішення  суду
касаційної  інстанції  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного  місяця  з
дня відкриття таких обставин.
     С у д д і :