Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р.

у справі № 3/43 господарського суду Рівненської області

за позовом Острозького споживчого товариства

до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.03.2005р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005р., позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПI від 11.02.2005р. № 0000062301/0 про визначення Острозькому споживчому товариству податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в сумі 9 043,00 грн., в тому числі 6 029,00 грн. - основний платіж, 3 014,00 грн. - штрафні санкції; в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення цієї ж ОДПI від 11.02.2005р. № 0000052301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку в сумі 160,00 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних санкцій, а всього 330,00 грн. відмовлено.

Судові рішення в задоволеній частині позовних вимог вмотивовані встановленими в судовому процесі фактами реєстрації позивача платником єдиного податку та здійснення товариством в період з 01.07.2003р. по 01.10.2004р підприємницької діяльності з надання послуг оренди нежитлових приміщень на підставі відповідних договорів, що відповідає пункту 8 Статуту позивача, та у зв'язку з цим висновком про правомірність застосування позивачем статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" з урахуванням роз'яснення до цього Указу, наданого Кабінетом Міністрів України в постанові від 16.03.2000р. № 507 (507-2000-п) , яким встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

В частині, якою в задоволенні позову відмовлено, судові рішення обгрунтовані недоведеністю позивачем в спростування висновку, викладеного в акті перевірки від 10.02.2005р. щодо заниження позивачем єдиного податку в I кв. 2004р. на суму 100,00 грн., II кв. 2004р. - на 60 грн. внаслідок невключення до розрахунку грошових надходжень за вказаний період грошових коштів, що надійшли до каси товариства від реалізації холодильного обладнання згідно касового ордеру від 09.02.2004р. № 26 та у зв'язку з погашенням виявленої недостачі згідно касових ордерів від 21.04.2004р. № 101, від 13.05.2004р. № 125, від 23.03.2004р. № 95, відсутності зазначеного порушення.

В касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволених позовних вимог, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані нежитлові приміщення позивача, використовувались останнім для провадження підприємницької діяльності, оскільки товариство, здійснюючу статутну діяльність, пов'язану з наданням в оренду нежитлових приміщень, отримувало за результатами цієї діяльності прибуток.

Відповідність здійсненого позивачем виду діяльності статутній діяльності, провадження цієї діяльності для досягнення економічних результатів та з метою одержання прибутку, факт реєстрації позивача платником єдиного податку дають підстави для висновку про використання земельних ділянок в підприємницькій діяльності позивача та право товариства на звільнення від сплати орендної плати за землю.

Довід про здійснення позивачем виду діяльності, не передбаченого свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою, податковою інспекцією не заявлявся.

Враховуючи викладене, висновок господарського суду про задоволення позову, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відповідає правильному застосуванню абзацу п'ятого частини першої статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з єдиного податку слугувала встановлена актом перевірки від 10.02.2005р. обставина заниження Острозьким споживчим товариством в розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичної особи за I квартал 2004 року суми виручки від реалізації основних фондів /холодильного обладнання/ на 700,00 грн. та за II квартал 2004 року суми виручки на 861,90 грн., внесених в касу в погашення недостачі у зазначеній сумі.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 та статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) в редакції Указу від 16.03.2000р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг); суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

З врахуванням того, що позивачем не спростовано висновок контролюючого органу щодо вчинення зазначеного порушення, зокрема відсутності зв'язку між сумою недостачі та сумою виручки, отриманої від продажу продукції /товарів, робіт, послуг/, суд, посилаючись на статтю 33 ГПК України (1798-12) , за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині позовних вимог.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення є законними та обгрунтованими, у зв'язку з чим підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Бившева Л.I.

Костенко М.I.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.