ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Центральної
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві на
рішення Центрального районного суду м. Миколаїва від 09 серпня
2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29
листопада 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на податкове
повідомлення Центральної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Миколаєві НОМЕР_1, -
встановила:
В лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що в травні 2003 року вона отримала
податкове повідомлення Центральної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Миколаєві НОМЕР_1 про визначення
податкового зобов'язання з прибуткового податку у розмірі 10
146,45 грн. у зв'язку з продажем нею IНФОРМАЦIЯ_1. ЗАТ
"IНФОРМАЦIЯ_2" 211 штук простих іменних акцій ЗАТ "IНФОРМАЦIЯ_3".
На підставі поданою нею декларації про доходи за 2002 рік
податковим органом було винесене оскаржуване повідомлення від
IНФОРМАЦIЯ_4. Посилаючись на порушення ст. 11 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 р. заявниця просила визнати спірне податкове
повідомлення недійсним.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаїва від 09
серпня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 29 листопада 2004 року, скаргу
ОСОБА_1було задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення
НОМЕР_1 і зобов'язано Центральну МДПI у м. Миколаєві його
скасувати.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, Центральна МДПI у м. Миколаєві звернулася до Верховного
Суду України з касаційною скаргою в порядку передбаченому ЦПК
України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, просила вказані судові
рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні скарги
ОСОБА_1відмовити.
Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_5. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційну скаргу зі справою було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Стаття 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює рівні
конституційні права і свободи громадян та їх рівність перед
законом, а стаття 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
-
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Принципи побудови системи оподаткування, види податків,
зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їх зарахування і
використання, перелік платників податків та об'єктів
оподаткування, як і відповідальність за порушення податкового
законодавства, визначаються Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25 червня 1991 року (в редакції
Закону від 19 лютого 1997 року з наступними змінами).
Згідно зі ст.ст. 3, 4, 14 зазначеного Закону громадяни
зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів виходячи,
зокрема, з принципу соціальної справедливості - шляхом
запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму
доходів громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
Виходячи із зазначених положень та проголошеного принципу
рівності громадян перед законом, з метою недопущення проявів
податкової дискримінації, передбачено, що громадяни, отримуючи
однакові доходи, мають сплачувати однакові податки.
Починаючи з 01 січня 1993 року, громадяни сплачували
прибутковий податок у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26
грудня 1992 року (далі - Декрет), яким визначено платників
прибуткового податку, об'єкти і ставки оподаткування.
Стаття 2 Декрету визначила, що об'єктом оподаткування у
громадян є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік.
Разом з тим, статтею 5 Декрету встановлені суми виплат, що не
включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Зокрема,
підпунктом "з" пункту 1 вказаної статті до таких сум віднесено
доходи, одержані від відчуження громадянами акцій та інших
корпоративних прав, які були набуті такими громадянами в процесі
приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні
сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні
кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами,
визначеними статтею 25 Закону України "Про приватизацію майна
державних підприємств" ( 2163-12 ) (2163-12)
;
Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій,
прибутки, отримані скаржницею від продажу простих іменних акцій,
не відносяться до об'єктів оподаткування, передбачених розділами
II і III Декрету.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку, а апеляційний суд погодився з ним, про неправомірність
дій податкового органу та задовольнив скаргу ОСОБА_1
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а рішення
Центрального районного суду м. Миколаїва від 09 серпня 2004 року
та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада
2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: