ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Замезі Ю.I.,
за участю представника позивача ОСОБА_4.
та представника Міністерства юстиції України Власенкової
О.А.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в
інтересах ОСОБА_2. на постанову Дзержинського районного суду м.
Харкова від 14.07.2006р. та ухвалу апеляційного суду Харківської
області від 31.10.2006р. по справі за позовом ОСОБА_3. до
Міністерства юстиції України, Харківського обласного управління
юстиції, третя особа ОСОБА_2. про визнання незаконним наказу
Міністра юстиції України № 514/к від 28.03.2005р., -
встановила:
У квітні 2005 року ОСОБА_3. звернувся до Дзержинського
районного суду м. Харкова з позовом до Міністерства юстиції
України, Харківського обласного управління юстиції, третя особа
ОСОБА_2. про визнання незаконним наказу Міністра юстиції України №
514/к від 28.03.2005 "Про звільнення із займаної посади ОСОБА_3.".
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від
14.07.2006р. позов ОСОБА_3. було задоволено. Скасовано наказ
Міністра юстиції України № 514/к від 28.03.2005р.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від
31.10.2006р. апеляційні скарги Міністерства юстиції України і
третьої особи ОСОБА_2. були залишені без задоволення, а постанова
Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.07.2006р. залишена
без змін.
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2. подав касаційну скаргу, в якій
просить постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від
14.07.2006р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від
31.10.2006р. скасувати, оскільки зазначені судові рішення прийняті
з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення
про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.
Представником Міністерства юстиції України Демчук О.А. було
також подано касаційну скаргу на вищезазначені рішення судів
першої та апеляційної інстанції. Оскільки 16.03.2007р. до Вищого
адміністративного суду України надійшла заява представника
Міністерства юстиції України Демчук О.А. про відмову від
касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України
від 30.03.2007р. відмову від касаційної скарги було прийнято та
повернуто касаційну скаргу з додатками скаржнику.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач працював на посаді заступника начальника Харківського
обласного управління юстиції - начальника відділу державної
виконавчої служби з 12.07.2003р. Наказом Міністра юстиції України
від 28.03.2005р. № 514/к ОСОБА_3. було звільнено з займаної посади
за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Підставою для звільнення позивача були результати комплексної
перевірки Харківського обласного управління юстиції та відділів
Державної виконавчої служби області, яка проводилася з
13.02.2005р. по 26.02.2005р. З оскаржуваного наказу вбачається, що
одноразове грубе порушення обов'язків позивачем виявилося у
послабленні контролю за роботою відділів державної виконавчої
служби області, неповного та несвоєчасного виконання рішень судів
та інших органів, неналежної організації роботи по відшкодуванню
витрат на проведення виконавчих дій виплати винагороди державним
виконавцям, неприйняття заходів по дотриманню відділами державної
виконавчої служби області порядку складання статистичної звітності
та викривленні показників роботи органів державної виконавчої
служби. Однак перевірка Харківського обласного управління юстиції
та відділів Державної виконавчої служби області виявила лише
недоліки в роботі державної виконавчої служби в період з 2001р. та
першу половину 2003р., коли ОСОБА_3. цю посаду не обіймав, та у
період з 2003 по 2004р., коли позивач очолював відділ державної
виконавчої служби.
Пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника
або уповноваженого ним органу може бути розірваний за одноразового
грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства,
установи, організації всіх форм власності (філіалу,
представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу),
його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи,
організації всіх форм власності, його заступниками, а також
службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій,
яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної
контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за
цінами. Отже, дисциплінарне стягнення за цією статтею накладається
за однократне порушення, яке не носить триваючого характеру та має
грубий і очевидний характер.
Початок перебігу строку для накладання дисциплінарного
стягнення, передбаченого частиною 1 статті 148 Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ) (322-08)
, розпочався 26.02.2005р., а оскаржуваний
наказ датований 28.03.2005р., тобто з пропуском місячного терміну.
На момент винесення оскаржуваного наказу строк притягнення до
дисциплінарної відповідальності, передбачений частиною 2 статті
148 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, а саме шість
місяців, вже сплив, оскільки зафіксовані недоліки мали місце у
період з 2003 по 2004р.
Крім того, судами вірно встановлено, що недоліки, зафіксовані
перевіркою, спростовуються тим, що в 2004 році ОСОБА_3. отримував
заохочення, що підтверджується його трудовою книжкою, мала місце
офіційна позитивна атестація роботи позивача та позитивний досвід
державної виконавчої служби Харківського обласного управління
юстиції поширювався на всій території України.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли
вірного висновку, що передбачені законодавством підстави для
звільнення позивача з займаної посади відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2а залишити без
задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова
від 14.07.2006р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 31.10.2006р. по справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства
юстиції України, Харківського обласного управління юстиції, третя
особа ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу Міністра юстиції
України № 514/к від 28.03.2005р. - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно оригіналом Суддя С.В. Білуга