Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.I.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника позивача - Садового М.Г.,

представника відповідача - Волинець Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 11 квітня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року

у справі № 33/624

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2004 року ТОВ "Акцент" звернулось до суду з позовом до ДПI у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000462307/1 від 04 грудня 2002 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 11 квітня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у Оболонському районі м. Києва від 04 грудня 2002 року № 0000462307/1 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 6 500, 00 грн. та застосування 2 925, 00 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Акцент" 101, 50 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 11 квітня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПI у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушенням судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 11 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Акцент", посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПI у Оболонському районі м. Києва провела позапланову документальну перевірку ТОВ "Акцент" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 липня 1999 року по 30 червня 2002 року, за результатами якої складено акт № 2042/10/23-705 від 19 вересня 2002 року.

В акті перевірки було встановлено, що позивача не включив до складу валового доходу в I та II кварталі 2001 року доходи від реалізації насіння кукурудзи Дослідному підприємству "Рихалське" та Держплемзаводу "Просківський", а також відніс до складу валових витрат матеріальні цінності, які відносяться до II та III групи основних фондів. Крім того, в акті перевірки було встановлено, що позивачем не була подана декларація про прибуток підприємства за II квартал 2001 року.

За результатами перевірки позивачу було донараховано податок на прибуток на 7, 8 тис. грн. та зменшено збитки підприємства на 60, 4 тис. грн.

В межах процедури адміністративного оскарження у зв'язку з допущеною в акті перевірки арифметичною помилкою донарахований перевіркою податок на прибуток зменшено на 1,3 тис. грн.

04 грудня 2002 року ДПI у Оболонському районі м. Києва на підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000462307/1, яким згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст.4, підпункту 8.2.2 п. 8.2, підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , підпунктів 17.1.1, 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначила ТОВ "Акцент" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 595, 00 грн., у тому числі 6 500, 00 грн. основний платіж та 3 095, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи встановлено, що дохід від операцій з реалізації насіння кукурудзи Дослідному підприємству "Рихалське" та Держплемзаводу "Просківський" у складі валового доходу за I та II квартал 2001 року позивач не відобразив, однак отримані за цими господарськими операціями кошти були включені ним до валового доходу III кварталу 2001 року, що не було перевірено відповідачем та не було відображено в акті перевірки. Крім того, на думку судів, при перевірки безпідставно брались до уваги лише задекларовані позивачем валові витрати і не брались до уваги інші витрати, здійснені позивачем за цей податковий період, хоча згідно із п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) у визначенні об'єкта оподаткування враховуються як валові доходи платника податку, так і його валові витрати.

Крім того, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що епізоди, пов'язані із нарахуванням амортизаційних відрахувань по орендованому приміщенню та у зв'язку з придбанням матеріальних цінностей, які відносяться до II та III групи основних фондів, позивачем не заперечуються, однак, суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях звернули увагу на те, що розрахунки валових витрат, наведені відповідачем у п. 2.1.2 акту перевірки не відповідають показникам, зазначеним у п. 2.1.3 акту, зокрема, в акті перевірки зазначено, що валові витрати у зв'язку з поліпшенням основних фондів за III та IV квартали 2001 року завищено позивачем на 4 812, 72 тис. грн., а по операціям придбання основних фондів - на 25 643, 00 грн. В той же час, у висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на 39, 6 тис. грн. (30 тис. грн. за 2001 рік та 9,6 тис. грн. за 2002 рік). При цьому, суди в своїх рішеннях посилаються на те, що в акті перевірки не вказано жодного первинного документу, на підставі якого визначено суму завищення валових витрат. Крім того, на думку судів, акт перевірки містить також різну правову кваліфікацію виявлених порушень, оскільки в описовій частині акту є посилання на порушення позивачем підпункту 8.2.2 п. 8.2 та підпункту 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а підсумкова частина акту містить посилання на порушення ним підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Посилаючись на те, що акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 червня 1998 року № 266 (v0266225-98) , який був чинний на момент проведення перевірки, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що викладені в акті перевірки обставини не можуть бути беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Зазначивши, що доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення - рішення в частині донарахування 6 500, 00 грн. податку на прибуток та застосованих у зв'язку з цим донарахуванням штрафних санкцій відповідач не подав, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення - рішення в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 6 500, 00 грн. та застосування 2 925, 00 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Погодившись з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , суди попередніх інстанцій зазначили, що факт неподання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2001 року позивачем не заперечується.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Встановивши, що отримані від реалізації насіння кукурудзи Дослідному підприємству "Рихалське" та Держплемзаводу "Просківський" кошти позивач відніс до валового доходу за III квартал 2001 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування податку на прибуток з урахуванням того, що заниження валового доходу в даному випадку не відбулось.

Крім того, встановивши, що акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, в порушення вимог Порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 червня 1998 року № 266 (v0266225-98) , який був чинний на момент проведення перевірки відповідачем, містить розбіжності щодо розміру встановлених перевіркою відхилень валового доходу та валових витрат позивача, різну правову кваліфікацію, а також не містить посилань на первинні документи, на підставі яких зроблено висновок про завищення суми валових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, відповідно до якого обставини щодо завищення валових витрат, викладені в акті перевірки, не можуть слугувати беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення - рішення № 0000462307/1 від 04 грудня 2002 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 6 500, 00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2 925, 00 грн. по податку на прибуток.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в сумі 170, 00 грн., оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що факт неподання податкової декларації за II квартал 2001 року фактично визнаний позивачем.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкового повідомлення - рішення ДПI у Оболонському районі м. Києва від 04 грудня 2002 року № 0000462307/1 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 6 500, 00 грн. та застосування 2 925, 00 грн. штрафних санкцій відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у Оболонському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 11 квітня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 11 квітня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.