12 липня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

при секретарі - Міненку I.М.,

за участю представників позивача Омельченка П.I., Джерелюка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу справи за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва" про визнання неправомірними дій та надання дозволу на проведення позапланової перевірки за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 30 березня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 30 березня 2006 року у справі за позовом ДПА у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва" про визнання неправомірними дій та надання дозволу на проведення позапланової перевірки.

Зазначає, що в лютому 2006 року Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року було відмовлено Державній податковій адміністрації у м. Києві у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою апеляційного господарського суду м. Києва від 30 березня 2006 року апеляційна скарга Державної податкової адміністрації у м. Києві була залишена без задоволення, а ухвала господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Державної податкової адміністрації у м. Києві, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, скаржник просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що звернення органів державної податкової служби про надання дозволу на проведення позапланової перевірки суб"єкта господарювання за своєю правовою природою не є спором, не носить господарського характеру, а тому не може розглядатись господарськими судами в порядку позовного провадження та подану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до положень ст..1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції

підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 2 цього закону завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю; за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4 КАС України (2747-15) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду.

Отже, виходячи зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, виступає суб'єктом владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КАС України (2747-15) позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема, суб'єкти владних повноважень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Києві є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) , а справа за її позовом належить до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції, що даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції не грунтується на положеннях чинного законодавства України і є безпідставним.

Відповідно до положень ч.2 ст.227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити. Ухвалу господарського суду м. Києва від 13 лютого 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 30 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .