Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Карася О.В., Костенка М.I., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому розгляді касаційну скаргу Чернігівської МДПI на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року по справі № 5/85а за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Iнтрансавтострой" до Чернігівської МДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року, позовні вимоги ПВКП "Iнтрансавтострой" до Чернігівської МДПI про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472340/0 від 10.06.2002 року про визначення податкового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 837,60 грн. - задоволено.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 17.06.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 23.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Чернігівська МДПI просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу Чернігівської МДПI необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги ПВКП "Iнтрансавтострой", суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідачем безпідставно нарахована позивачу пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 837,60 грн., оскільки заборгованість ВАТ "В'язніківський комбінат" перед ПВКП "Iнтрансавтострой" відсутня, сторони за договором №135 від 14.10.1999р. повністю виконали умови договору, розрахунки здійснені і заборгованості один перед одним не мають.

При цьому суди виходили із встановлених по справі обставин, а саме, що згідно з договором купівлі-продажу №135, укладеним 14.10.1999р. між ПВКП "Iнтрансавтострой" (постачальник) та ВАТ "В'язніківський льонокомбінат", Росія м. Вязники (покупець), перший зобов'язався поставити другому льоноволокно автомобільним транспортом на умовах СIР-Вязники, Росія: №3 в кількості 200 тон за ціною 453 долари США за одну та №4 у кількості 200 тон за ціною 545 долари США за одну тону.

Згідно умов договору, позивач здійснив експорт льоноволокна за вантажно-митними деклараціями ОА №360275 від 19.09.99р., ОА №360277 від 19.09.99р. та ОА №373874 від 05.11.99р. загальною вартістю 21260,02 доларів США.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей за контрактами, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення згаданого терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 і 2 Закону, тягне за собою на підставі ст. 4 цього Закону стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судами було встановлено, що позивач не повинен був отримувати такої виручки через недопостачання ним льоноволокна в кількості 1425 кг на загальну суму 719 доларів США своєму контрагенту - ВАТ "В'язніківський комбінат".

З огляду на зазначене суди прийшли до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування Чернігівською МДПI пені за прострочення термінів отримання виручки в розмірі 719 доларів США, та для визначення пені як податкового зобов'язання з поширенням на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Такий висновок суду відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується встановленим по справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1 ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Чернігівської МДПI без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.