К-12128/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - Текст документа

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.I.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

на рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року

у справі № 5/30-12/13

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2005 року СПД - ФО ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ДПI у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 3351730/04-17-2/2343108916 від 21 вересня 2004 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року, позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 3351730/04-17-2/2343108916 від 21 вересня 2004 року.

Стягнуто з ДПI у Галицькому районі м. Львова на користь СПД - ФО ОСОБА_1. 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ДПI у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи, порушення ними норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року, прийняти нове рішення, яким залишити в силі спірне податкове повідомлення - рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПI у м. Львові провела перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування позивачем, за результатами якої було складено акт № 000267 від 15 вересня 2004 року.

В акті перевірки було встановлено, що у вересні 2003 року позивач придбав у ТОВ "Прометей" товар (ліс) на загальну суму 17 000, 00 грн., в тому числі 2 833, 00 грн. податку на додану вартість, а в листопаді 2003 року ним було придбано у ТОВ "Прометей" товар (ліс) на загальну суму 5 760, 00 грн., в тому числі 960, 00 грн. податку на додану вартість. В акті зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) з посилання на те, що суми податку на додану вартість за операціями придбання безпідставно були включені ним до податкового кредиту, оскільки вартість придбаних товарів не відноситься до валових витрат виробництва через те, що вони не підтверджені товарно - транспортними накладними.

21 вересня 2004 року на підставі акту перевірки ДПI у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення - рішення № 3351730/04-17-2/2343108916, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 689, 50 грн., у тому числі 3 793, 00 грн. основний платіж та 1 896, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що висновки акту перевірки в частині не підтвердження валових витрат товарно - транспортними накладними спростовуються представленими позивачем в ході розгляду справи товарно - транспортними накладними № 17 від 13 вересня 2003 року, № 18 від 14 вересня 2003 року, № 19 від 15 вересня 2003 року, № 43 від 10 листопада 2003 року, накладними № 156/1 від 15 вересня 2003 року та № 187/1 від 10 листопада 2003 року, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , тобто мають всі обов'язкові реквізити, які надають цим документам юридичної сили та дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, з урахуванням того, що витрати по перевезенню до валових витрат взагалі не включались, а тому суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів, вартість яких правомірно віднесена до валових витрат, правомірно були віднесені позивачем до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, які сплачуються (нараховуються) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ).

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами було встановлено, що підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість став висновок акту перевірки про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів, з посиланням на те, що вартість придбаних товарів не відноситься до валових витрат виробництва через те, що вони не підтверджені товарно - транспортними накладними.

Враховуючи те, що представлені в ході розгляду справи товарно - транспортні накладні № 17 від 13 вересня 2003 року, № 18 від 14 вересня 2003 року, № 19 від 15 вересня 2003 року, № 43 від 10 листопада 2003 року, накладні № 156/1 від 15 вересня 2003 року та № 187/1 від 10 листопада 2003 року спростовують висновки акту перевірки про не підтвердження валових витрат товарно - транспортними накладними, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про неправомірність донарахування у зв'язку з цим податку на додану вартість в сумі 3 793, 00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 1 896, 50 грн. податковим повідомленням - рішенням № 3351730/04-17-2/2343108916 від 21 вересня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у Галицькому районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24 лютого 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.