ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Приватного підприємства "Барс-2" на постанову господарського суду
Миколаївської області від 13.02.2006р. та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. у справі за
позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів до ПП "Барс-3" про стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Миколаївське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернулось до господарського суду Миколаївської
області з позовною заявою до ПП"Барс-3" про стягнення з
відповідача на користь позивача 8400 грн.штрафних санкцій за
недотримання нормативу робочих місць - не створення робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004р., посилаючись
на те, що відповідач в 2004р. не створив два робочих місць для
працевлаштування інвалідів, а тому повинний сплатити штрафні
санкції відповідно до вимог ст.. 19, 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
та п.п. 3,
5, 10, 14 " Положення про робоче місце і про порядок
працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
.
Постановою господарського суду Миколаївської області від
13.02.2006р. задоволені позовні вимоги Миколаївського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.04.2006р. апеляційна скарга ПП "Барс-3" залишена без
задоволення, а постанова господарського суду Миколаївської області
від 13.02.2006р. змінена, позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП
"Барс-3" звернулося з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати вказані
вище судові рішення ., прийняти нове рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991р. № 875
в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених
нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
(із
змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства
інформують державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні
посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до п.2.1. Iнструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках",
затвердженої наказом Державного комітету статистики України від
06.07.1998р. № 244 ( z0464-98 ) (z0464-98)
, звіт за формою № 3-ПН подається
підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання,
місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; у графі 4 (з графи
2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними
адміністраціями відповідно до ст.5 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про зайнятість населення" ( 665/97-ВР ) (665/97-ВР)
;
для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту
і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також
для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії
громадян окремо під такими шифрами: ...14 - інваліди. Отже, звіти
за формою державної статистичної звітності № ПН містять вичерпну
інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.
Як встановлено матеріалами справи,, середньооблікова
чисельність штатних працівників відповідача у 2004р. складала 42
особи, а тому кількість робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог ст. 19 зазначеного
Закону, повинна становити - 2. не працювало жодного інваліда.
Наведене свідчить про те, що відповідач в 2004 ропі всупереч
вимогам п. 5. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів не проінформував центри зайнятості,
місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про вільні робочі місця та вакантні
посади, про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів, не включив у колективний договір заходи щодо створення
робочих місць для працевлаштування Iнвалідів та не створив в
натурі 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Суди дійшли вірного висновку про те, що твердження
відповідача про те, що пп. "Барс-3" не повинно сплачувати штрафні
санкції за відсутність робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів, оскільки є платником єдиного податку є
необгрунтованими та безпідставними, оскільки суб"єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів згідно ст..
6 Указу № 727 ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998р., а позивач звернувся з
позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу
робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Отже, саме з вини відповідача, яка виникла у зв'язку з
невиконанням своїх обов'язків, відповідні органи не мали
можливості направити інвалідів для працевлаштування, створити
відповідні комісії з атестації робочих місць для працевлаштування
інвалідів та їх займання останніми, а тому відповідач повинний
сплатити позивачеві штрафні санкції за не створення в 2004р.
2робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 8 400 грн.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржувані
судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального
чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено
не було.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність
підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Барс-3" залишити
без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської
області від 13.02.2006р. та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 20.04.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :