"10"липня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 10.07.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПI в м. Iвано-Франківськ на рішення господарського суду Iвано-Франківської області 14.11.2005 року та на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року

у справі № А-8/116

за позовом ТОВ ТРК "Діскавері"

до ДПI в м. Iвано-Франківськ

про анулювання свідоцтва платника ПДВ

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ТРК "Діскавері" звернулось до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до ДПI в м. Iвано-Франківськ про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від 14.11.2005 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у справі № А-8/1I6 позовні вимоги ТОВ "Діскавері" задоволено частково: визнано нечинними рішення ДПI у м. Iвано-Франківську про розгляд скарги № 23948/152-205 від 01.07.2005 року та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 12884157 від 25.05.2005 року з моменту реєстрації. В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду Iвано-Франківської області 14.11.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.04.2005 року позивач подав до ДПI у м. Iвано-Франківську реєстраційну заяву про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

Однак, листом №2704/1 від 27.04.2005 року, який отриманий податковою інспекцією в цей же день, позивач просив анулювати заяву про реєстрацію його платником ПДВ.

Згідно листа за №15601-2-205 від 12.05.2005 року ДПI у м. Iвано-Франківськ) повідомила товариство про те, що не знаходить підстав для анулювання заяви на реєстрацію платником ПДВ.

25.05.2005 року позивача повідомлено про те, що для ТОВ ТРК "Діскавері" виписано свідоцтво платника ПДВ яке було вручено головному бухгалтеру.

26.05.2005 року позивач подав до ДПI в м. Iвано-Франківську скаргу з проханням скасування свідоцтва про реєстрацію товариства платником ПДВ.

Листом від 02.06.2005 року ДПI у м. Iвано-Франківську повідомила товариство про відсутність підстав для скасування реєстрації платника ПДВ.

10.06.2005 року товариством подано повторну скаргу з проханням анулювати свідоцтво про реєстрацію товариства платником ПДВ з дня реєстрації та надіслання відповідного рішення.

ДПI у м. Iвано-Франківську рішенням від 01.07.2005 року за №23948/152-205 повідомила товариство про відсутність підстав для анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ з огляду на внесення змін до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Приймаючи оскаржувані рішення суди мотивували тим, що у державної податкової інспекції не було достатніх підстав для обов'язкової реєстрації ТОВ "Діскавері" платником ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Згідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до пунктів 9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 платника податку може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість за ЇЇ заявою.

Згідно п. 14 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, що затверджений наказом ДПА України №79 (z0208-00) від 01.03.2000 року, зареєстрованим в Мінюсті України передбачено, що орган державної податкової служби в 10-й термін видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво, яке виготовлене на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки, або письмову відмову у видачі Свідоцтва у випадку подання недостовірних даних.

Дане товариство звернулось до податкового органу з заявою про анулювання реєстраційної заяви в межах строку, визначеного положенням для видачі Свідоцтва у випадку добровільної реєстрації, така заява підлягає врахуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було помилково подано заяву про реєстрацію його як платником ПДВ, яка в подальшому відкликана.

Iнші причини для реєстрації позивача як платника податку на додану вартість були відсутні.

Зміни до п.п 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що запроваджені Законом України "Про внесення змін до Закону України" "Про державний бюджет України" на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) від 25.03.2005 року не можуть бути такою підставою, з огляду на те, що закони не мають зворотної дії в часі та названий закон не є законом з питань оподаткування.

Судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у відповідача відсутні були підстави для обов'язкової реєстрації позивача як платника ПДВ. при цьому враховуються та визначаються судом обгрунтованими доводи позивача про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI в м. Iвано-Франківськ задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Iвано-Франківської області 14.11.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у справі № А-8/116 - залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПI в м. Iвано-Франківськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Iвано-Франківської області 14.11.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року у справі № А-8/116 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .