ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22"травня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 22.05.07р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу СТОВ "Лихолітське" на рішення
господарського суду Чернігівської області від 29.06.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.08.2005 року
у справі № 6/141
за позовом Прокурора Козелецького району Чернігівської
області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду
України в Козелецькому районі Чернігівської області
до СТОВ "Лихолітське"
про стягнення 14 799,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Козелецького району Чернігівської області в
інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в
Козелецькому районі Чернігівської області звернувся до
господарського суду Чернігівської області з позовом до СТОВ
"Лихолітське" про стягнення 14 799,34 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
29.06.2005 у справі №6/141, яке залишено без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду України, припинено
провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. боргу по
сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.
Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Лихолітське" на користь Управління Пенсійного
фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області 11
799,34 грн. боргу по сплаті страхових внесків.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та
апеляційної інстанцій, СТОВ "Лихолітське" оскаржило їх у
касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення
господарського суду Чернігівської області від 29.06.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.08.2005 року у справі № 6/141.
Обгрунтовуючи скаргу відповідач наполягає на тому, що
прокурор не мав права на звернення з позовом в інтересах держави у
спірних відносинах, оскільки виходячи зі змісту статті 58 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою
організацією. Відповідно до рішення Конституційного Суду України
від 08.04.1999 прокурори та їх заступники подають до
господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в
інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган,
уповноважений державою здійсн ювати відповідні функції у спірних
відносинах" зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування якому законом надано повноваження органу
виконавчої влади.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю
"Лихолітське" зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України
в Козелецькому районі як платник збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування на загальних підставах 29.03.2004 за №1860.
Відповідно до поданих відповідачем до управління ПФУ згідно
пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
розрахунків, суми страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, за квітень -
грудень 2004 року сума нарахованих і несплачених своєчасно внесків
становить 14 799,34 грн.
Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому районі
Чернігівської області була направлена відповідачу вимога № Ю-138
від 07.02.2005 про сплату 13242,52 грн. недоїмки по внесках на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10.12.2004 управлінням Пенсійного фонду України в
Козелецькому районі прийнято рішення №28 про застосування
фінансових санкцій та нарахування пені за несплату
(неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне
перерахування) страхувальником страхових внесків, відповідно до
якого відповідачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1
401,07 грн. та 155,75 грн. пені.
Також Управлінням Пенсійного фонду України в Козелецькому
районі до Відділу державної виконавчої служби Козелецького
районного управління юстиції була направлена вимога № Ю-138 від
28.02.2005, яка була повернута позивачу разом з постановами про
повернення виконавчого документа стягувачеві від 31.03.2005.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 11 799,34
грн. заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, суди попередніх інстанції виходили з того,
що вимоги про сплату недоїмки відповідачем не оскаржувались, вони
вважаються узгодженими, на день прийняття рішення судом першої
інстанції борг в сумі 11799,34 грн. відповідачем добровільно не
сплачений, а тому підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи
таке.
Порядок стягнення заборгованості за страховими внесками
визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон).
Відповідно до частин 1, 3 статті 15 Закону платниками
страхових внесків до солідарної системи є страхувальники,
зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи,
зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону. Страхувальники
набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації
у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені
частині 1 статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності
договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 Закону визначено коло страхувальників, зокрема
якими, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону є
роботодавці: підприємства, установи і організації, створені
відповідно до законодавства України, незалежно від форми
власності, виду діяльності та господарювання. Згідно статті 17
Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і
сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові
внески.
Згідно пункту 2 статті 106 Закону суми страхових внесків
своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у
строки, визначені статті 20 цього Закону, в тому числі обчислені
територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених
частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою
заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і
стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових
санкцій.
Згідно частинами 1-3 пункту 3 статті 106 Закону територіальні
органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням
Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку,
вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. Протягом десяти
робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки
страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми
фінансових санкцій.
За ст. 17 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхувальник
зобов'язаний виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
управління Пенсійного фонду має право стягувати з
платників страхових внесків несплачені суми.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з
відповідача 11 799,34 грн. заборгованості по внесках .
Також обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про
припинення провадження в частині стягнення 3 000 грн.
заборгованості по внесках, оскільки зазначена сума боргу була
сплачена після порушення провадження у справі.
Слід звернути увагу не те, що відповідач не заперечує
обгрунтованість нарахованої заборгованості, а не погоджується з
ними посилаючись лише на те, що прокурор не мав права на звернення
з позовом в інтересах держави у спірних відносинах.
Такі твердження відповідача є помилковими, оскільки
відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, прокурор самостійно визначає підстави для
представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати
представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку,
передбаченому процесуальним законом. Представництво прокуратурою
інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні
прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій,
спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у
випадках, передбачених законом.
Формами представництва є: звернення до суду з позовами або
заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола
осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або
про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і
посадових осіб; участь у розгляді судами справ тощо.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з
вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не
встановлено.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга СТОВ "Лихолітське"
задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду
Чернігівської області від 29.06.2005 року та постанова Київського
апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року у справі
№6/141- залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу СТОВ "Лихолітське" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від
29.06.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.08.2005 року у справі №6/141 - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно