Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.I.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року

та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2005 року

у справі № А-03/86-05

за позовом Приватного підприємства "К.С.Б."

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2005 року Приватне підприємство "К.С.Б." звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова № 0003892330/0 від 15.09.2004 року та № 0003892330/3 від 04.03.2005 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року, позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова № 0003892330/0 від 15.09.2004 року та № 0003892330/3 від 04.03.2005 року в частині визначення підприємству податкового зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 8680,00 грн. Ці ж податкові повідомлення-рішення визнано недійсними в частині визначення 42,50 грн. штрафу податковим зобов'язанням. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) пов'язує необхідність роздрукування та видачі розрахункового документу з проведенням розрахункової операції на повну суму безпосередньо при продажу товарів, виконанні робіт або наданні послуг. Посилаючись на те, що позивач з відповідального зберігання відпускав паливно - мастильні матеріали, вартість яких була сплачена покупцем платіжним документом через банківську установу, на підставі відповідного договору, суди дійшли висновку, що розрахункові операції в розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) в даному випадку не відбувались.

Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем використовувався реєстратор розрахункових операцій типу Datecs MP - 500c, який внесений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з протокольним рішенням Держкомісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 21.01.2004 року № 16.

При цьому судами попередніх інстанцій було зазначено, що дані моделі РРО не призначені і не мають технічної можливості для роботи в єдиному циклі з паливно-роздавальними кранами (ТРК) при відпуску нафтопродуктів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2005 року у справі № А-03/86-05 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.09.2004 року ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова було здійснено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт від 03.09.2004 року. Перевіркою встановлено, що позивачем реалізовано бензин на загальну суму 1396,00 грн. за талони, операції через РРО не проводились, касові чеки не роздруковувались та не видавались. Також перевіркою встановлено, що реєстратор розрахункових операцій не забезпечує єдиний безперервний цикл з паливно-роздавальними колонками та не відповідає технічним вимогам до спеціалізованих РРО для автозаправних станцій, і крім того, встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків з поточним звітом реєстратора розрахункових операцій на суму 8,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003892330/0 від 15.09.2004 року, яким позивачу згідно з п. 1, 2, 3, 13 ст. 3 та ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та відповідно до ст. 17. п. 1, п. 8 ст. 22 цього Закону визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафу в розмірі 8722,50 грн. (з яких: 1396,00 грн. х 5 = 6980,00 грн. - за реалізацію бензину по талонам без застосування РРО; 1700,00 грн. - за незабезпечення РРО єдиного безперервного циклу з ТРК на невідповідність технічним вимогам до спеціалізованих РРО на АЗС; 8,50 грн. х 5 = 42,50 грн. - за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків з сумою, зазначеною в денному звіті РРО).

За наслідками апеляційного узгодження оспорюване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а платнику - надіслано податкове повідомлення-рішення № 0003892330/3 від 04.03.2005 року

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника (ч. 1 ст. 12 вищезазначеного Закону).

Згідно ч. 1 ст. 13 цього Закону вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 1997 року № 81 (81-97-п) , чинною до скасування Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України.

Додатком 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 року № 13 (vg013229-02) затверджено "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій".

Відповідно до п. 15 Технічних вимог у режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливнороздавальної колонки (робочий, аварійний), а також для кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування чеків установленої форми, які додатково містять номери ПРК, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (в літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального. При попередній оплаті друкування чека повинно здійснюватися до початку відпускання пального, при оплаті за фактично відпущене пальне - після закінчення його відпускання (встановлення роздавального крана в паливнороздавальну колонку) (п. 16 Технічних вимог).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що операції по відпуску пального на АЗС, в тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операції, який відповідає спеціально встановленим вимогам щодо конструкції, забезпечує реєстрацію відпускання пального та виключає можливість реалізації останнього без фіксації фіскальним блоком інформації про об'єм відпущеного пального та його вартості.

За таких обставин, судам слід переоцінити в цій частині факт наявності чи відсутності порушення з боку ПП "К.С.Б." п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу штрафу, передбаченого п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , податковим зобов'язання з посиланням на те, що ця сума штрафних санкцій не є податком і збором і на неї не можуть поширюватись положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж повноважень, визначених ст. 220 КАС України (2747-15) , не може бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2005 року у справі № А-03/86-05 скасувати.

Справу № А-03/86-05 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .