Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Матолича С.В., Кравченко О.О, Леонтович К.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Петриківському районі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Петриківському районі про спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005 року було задоволено позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Петриківському районі про спонукання до вчинення дій.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Петриківському районі звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

До вказаних правовідносин судами вірно застосовано положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) яке встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати, понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вказане підтверджується ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) , відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. № 5-4\4 (z0376-03) затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.

Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності ...та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в централізованому порядку.

Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з актами про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 27.04.1974р., 23.12.1964р, 13.02.1990р. (а.с. 6-10) з громадянами ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трапилися нещасні випадки поза межами України, зазначеним громадянам виплачується пенсія за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

Обставина фактичної виплати пенсії зазначеним громадянам відповідачем не спростовувалася, предметом судового розгляду не була.

Відповідно до п. 5 Порядку УПФ в Петриківському районі (починаючи з серпня 2005 року по травень 2005 року) були складені акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, в яких були зазначені загальні суми витрат, що підлягають відшкодуванню. Акти звірок були подані на узгодження та підписання відповідачу. Але останній відмовився підписати акти із мотивів настання нещасного випадку на території колишнього СРСР, що на думку відповідача не є підставою для відшкодування сум виплачених пенсій по інвалідності, оскільки потерпілі не є застрахованими за законодавством України.

З часу прийняття Закону України "Про страховані тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) , передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України проводити відшкодування ПФУ.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 р. всі витрати, які зв'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава, яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Посилання відповідача на відсутність правового механізму відшкодування у цивільному законодавстві судом не приймаються, з огляду на те, що норми, які регулюють відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків не регулюють питання виплати пенсій, що відповідає і вимогам цивільного законодавства, зокрема ст. 1195 ЦК України (435-15) та ст. 456 ЦК Української РСР (1540-06) .

Тобто відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка і правомірно зроблений висновок про підставність заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячних звірок витрат.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Петриківському районі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.