ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу підприємцяОСОБА_1
на постанову господарського суду Iвано-Франківської області
від 23 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2006 року
у справі №А-8/155
за позовом підприємцяОСОБА_1
до Калуської ОДПI Iвано-Франківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Iвано-Франківської області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПI Iвано-Франківської
області НОМЕР_1 від 20.06.2003р..
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
23 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року, у
задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій,
позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій поставлено питання про
скасування вищезазначених судових рішень, як таких, що ухвалено з
порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття
нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що податковим органом було
проведено перевірку позивача на предмет контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу, про що складено акт НОМЕР_2 від 03.06.2003р..
У вказаному акті зроблено висновок про порушення позивачем
ст.3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст.3 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
На підставі вказаного акту перевірки було прийняте
повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 20.06.2003р. про визначення
податкового зобов'язання з на суму 6538,33грн. за платежем -
штрафні санкції за порушення законодавства про патентування.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
відмовляє у задоволенні позову якщо пропущено строк для звернення
до суду за захистом прав, свобод та інтересів за умови, якщо на
цьому наполягає одна із сторін у справі.
У доповненому запереченні на позовну заяву відповідач просив
суд відмовити у задоволенні позову з підстав того, що позивачем
пропущено встановлений процесуальний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був обізнаний щодо
дій податкового органу з приводу визначення податкового
зобов'язання за оспорювані порушення, а також приймав участь у
справі, що пов'язана з даною справою, суду загальної юрисдикції з
захистом своїх прав та інтересів у справі.
Крім того, позивач сам вказує на ту обставину, що ухвалою
суду від 21.10.2003р. апеляційної інстанції суду загальної
юрисдикції було закрито провадження по справі про оскарження
даного податкового повідомлення-рішення та роз'яснено його право
на звернення до господарського суду. Однак, позивач не скористався
наданим йому правом.
Вказані обставини стали підставою для відмови у задоволенні
позовних вимог судом першої судової інстанції, оскільки доводи
позивача про причини пропущення строку на звернення з позовом до
суду не були прийняті.
Відповідно до ст.99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
адміністративний
позов може бути подано в межах строку звернення до
адміністративного суду, що встановлений цим Кодексом в 1 рік.
Відповідно до ст.49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
особи, які беруть
участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними
їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні
обов'язки.
Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових
інстанцій, щодо того, що позивачем не спростовано безпідставність
пропуску строку з зверненням до суду.
Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши
обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами
матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких
повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами,
дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду
з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - залишити без
задоволення.
Постанову господарського суду Iвано-Франківської області від
23 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак