ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної
податкової інспекції у Харківській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005р.
у справі № А-27/138-05 господарського суду Харківської
області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Балагропромсервіс"
до Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у
Харківській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківського області від
07.06.2005р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., позов з
урахуванням заяви від 10.05.2005р. про збільшення позовних вимог
задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення
Балаклійської МДПI у Харківській області від 17.03.2005р. №
0001762301/0 про визначення ТОВ "Балагропромсервіс" податкового
зобов'язання за платежем з єдиного податку з юридичних осіб у
загальній сумі 3 615,00 грн. /2 410,00 грн. - основний платіж, 1
205,00 грн. - штрафні санкції/; від 17.03.2005р. № 0001742301/0
про визначення цьому ж товариству податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у загальній сумі 3 832,50 грн. /2
555,00 грн. - основний платіж, 1 277,00 грн. - штрафні санкції /
та № 0001752301/0 про завищення бюджетного відшкодування з
зазначеного платежу за жовтень 2004 року у сумі 19 700,00 грн.;
від 17.03.2005р. № 0001792301/0 про визначення позивачу
податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання
водних ресурсів у сумі 32,70 грн. основного платежу та 170,00 грн.
штрафних санкцій; від 17.03.2005р. № 0001802301/0 про визначення
позивачу податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій
у сумі 10 347,65 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення встановленого порядку
застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Судові рішення в частині позовних вимог про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. №
0001762301/0 вмотивовані посиланням на наявні в матеріалах справи
рішення засновників ТОВ "Балагропромсервіс" від 26.02.2002 р.,
протокол зборів учасників товариства № 4 від 26.02.2002р. про
збільшення статутного фонду позивача на 40 200,00 грн. та підпункт
1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункти 1, 3 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, якими спростовується
висновок податкової інспекції про те, що спрямовані засновниками
товариства грошові кошти у сумі 40 200,00 грн. згідно платіжних
доручень від 26.02.2002р. №№ 39, 774 на збільшення статутного
фонду позивача до реєстрації 04.02.2005р. відповідних змін до
статуту, є наданням товариству безповоротної фінансової допомоги;
щодо висновку судів про безпідставне визначення позивачу
податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 3 832,50 грн. та
зменшення в картці особового рахунку бюджетного відшкодування за
жовтень 2004 року у сумі 19 700,00 грн. судові рішення
обгрунтовані наявністю у позивача встановленої підпунктом 6.2.6
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пунктом 5.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
правової підстави для
коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сторону зменшення
шляхом застосування нульової ставки замість ставки 20% до операцій
з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою
незалежно від тієї обставини, що оподаткування податком на додану
вартість за нульовою ставкою не передбачено ні договорами,
укладеними з Вовчанським та Харківським м'ясокомбінатами, як
переробними підприємствами, ні виписаними на користь останніх
податковими накладними, та тим, що підставами для ведення окремого
обліку з продажу та придбання товарів, робіт, послуг підпункт
7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає здійснення операцій, що
підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від
оподаткування, та операцій, вартість яких не включається до складу
валових витрат виробництва /обігу/ або не підлягає амортизації,
тоді як позивач здійснював операції, що оподатковуються за
нульовою ставкою; задовольняючи позов в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001792301/0,
суд виходив з того, що позивач не є платником збору за спеціальне
використання водних ресурсів як в силу пункту 6 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, так і виходячи з
фактичних обставин справи, відповідно до яких позивачем договір на
постачання води не укладався ні з орендодавцем приміщення /ВАТ
"Вербівське/, ні з будь-якою водопостачальною організацією;
встановивши в судовому процесі факт ненадання позивачу
вмотивованої відповіді на скаргу ТОВ "Балагропромсервіс" на
податкове повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001802301/0 у
встановлений підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
строк в
порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання,
суди дійшли висновку, що така скарга позивача вважається
задоволеною на користь платника податку, у зв'язку з чим зазначене
податкове повідомлення-рішення є недійсним в силу закону.
В касаційній скарзі Балаклійська МДПI просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких
підстав.
Відповідно до положень пункту 1 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
об'єктом оподаткування єдиним
податком у суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи є
виручка від реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/, тобто
сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з
продажу продукції (товарів, робіт, послуг). /
За змістом наведеної норми єдиним джерелом грошових коштів в
цілях оподаткування єдиним податком виступає виручка від
реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/.
Оскільки внесення на розрахунковий рахунок позивача грошових
коштів у розмірі 40 200,00 грн. мало на меті збільшення статутного
фонду позивача на зазначену суму, що підтверджується рішенням
засновників ТОВ "Балагропромсервіс" від 26.02.2002 р., протоколом
зборів учасників товариства № 4 від 26.02.2002р., платіжними
дорученнями від 26.02.2002р. № 39, 774 з призначенням платежу
"додатковий внесок до статутного фонду", судами попередніх
інстанцій правильно встановлено, що висновок контролюючого органу,
викладений в акті перевірки від 15.03.2005р. №
189/23-104-31834411, про заниження товариством єдиного податку на
суму 2 410,00 грн. є таким, що не відповідає правильному
застосуванню вищевказаної норми матеріального права.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкового
зобов'язання з податку на додану вартість за 2003, 2004 роки та
зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року у спірних
сумах слугував висновок контролюючого органу про неправомірну
зміну позивачем ставки 20 відсотків на нульову ставку
оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою та
відтворення в податковому обліку операцій з продажу переробним
підприємствам продукції не власного виробництва на пільгових
умовах, тобто включення до показників окремої податкової
декларації /скороченої/ обсягів реалізації всієї продукції, як
власного виробництва, так і придбаної у постачальників.
Відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції
Закону, що діяла в момент виникнення спірного правовідношення,
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою
сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і
господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення позивачем
операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою
вагою сторонами не заперечується.
Право на уточнення показників своєї фінансово-господарської
діяльності надано платнику податку нормами пункту 5.1 Закону
України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, при цьому
застереження щодо зміни ставки оподаткування дана норма не
містить.
Враховуючи викладене, висновок судів про наявність у позивача
законних підстав для коригування податкових зобов'язань з ПДВ в
сторону зменшення в результаті зміни ставки оподаткування цим
податком слід визнати обгрунтованим.
Довід податкового органу про те, що сплачений переробними
підприємствами в ціні придбання продукції податок на додану
вартість не повернутий цим підприємствам, не спростовує
правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій з
огляду на те, що за змістом абзаців 3 та 4 пункту 5 постанови
Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 "Про Порядок
нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати
дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними
переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі"
( 805-99-п ) (805-99-п)
переробні підприємства зобов'язані перерахувати
сільськогосподарським товаровиробникам суми податку на додану
вартість, нараховані на обсяги реалізованої готової продукції,
виготовленої із сировини, закупленої без податку на додану
вартість, у міру надходження коштів за неї чи її відвантаження
залежно від того, що раніше здійснено.
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли
платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт,
послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку,
сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів,
що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу
валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості
основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту
не включаються.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач
здійснював операції з продажу товарів, що оподатковуються за
нульовою ставкою.
З огляду на це, правових підстав для застосування положень
підпункту 7.4.2 зазначеної статті у ТОВ "Балагропромсервіс" не
було.
Правильним є і висновок судів щодо безпідставного визначення
позивачу податкового зобов'язання зі збору за спеціальне
використання водних ресурсів, оскільки платниками збору за
спеціальне використання водних ресурсів згідно пункту 3 Порядку
справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та
збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 16.08.1999р. № 1494 ( 1494-99-п ) (1494-99-п)
, є підприємства, установи та
організації незалежно від форми власності, а також громадяни -
суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні
ресурси, в той час як позивач договір на постачання води в
орендоване ним у ВАТ "Вербівське" нежитлове приміщення не укладав.
Не встановлений судом і факт здійснення позивачем спеціального
водокористування.
Судом встановлено, що фактичною підставою для застосування до
позивача штрафних /фінансових/ санкцій в сумі 10 347,65 грн.
згідно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. №
0001802301/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в
акті перевірки від 15.03.2005р., про порушення позивачем статті 1
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
при здійсненні 17.05.2002р. розрахунку готівкою на
суму 2 069,53 грн. за продані будівельні матеріали, що не є
продукцією власного виробництва позивача, ВАТ "Вербівське" згідно
накладної № 4 від 07.05.2002р. з оприбуткуванням цієї суми готівки
в касу з оформленням прибуткового касового ордеру без проведення
розрахунку через реєстратор розрахункових операцій.
Застосовані до позивача фінансові санкції в зазначеній сумі
за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями,
передбаченими статтею 238 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, оскільки встановлені пунктом 1 статті 17 Закону
України ""Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення встановлених пунктом 1 статті 3 цього Закону правил
здійснення господарської діяльності, застосовуються уповноваженим
органом державної влади та спрямовані на припинення правопорушення
суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно статті 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на те, що фінансові санкції застосовані до позивача
згідно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. №
0001802301/0 за порушення, що мало місце 17.05.2002р., тобто поза
межами річного терміну з дня порушення, висновок суду про
недійсність зазначеного податкового повідомлення-рішення є
правильним безвідносно до підстав, з яких це податкове
повідомлення-рішення визнане судом недійсним.
Наведеним не спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної
податкової інспекції у Харківській області залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 02.08.2005р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
Усенко Є.А.
Судді
Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.