Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.I.,

суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського дочірнього підприємства Датської Компанії "Сіка Футвеер А/С"

на постанову господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2006 року

у справі № 5/1108-12/178

за позовом Львівського дочірнього підприємства Датської Компанії "Сіка Футвеер А/С"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2005 року Львівське дочірнє підприємство Датської Компанії "Сіка Футвеер А/С" звернулось до суду з позовом до ДПI у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000052230/3953 від 15 лютого 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2006 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПI у Шевченківському районі м. Львова провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Львівського дочірнього підприємства Датської Компанії "Сіка Футвеер А/С" за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 1125/23-5/31804649 від 14 лютого 2005 року.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, те, що в порушення підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) позивач застосував підвищені норми амортизації до основних фондів першої та другої групи, які були на балансі на 01 січня 2004 року, в результаті чого ним була завищена сума амортизаційних відрахувань на 151 976, 83 грн., в тому числі в I кварталі 2004 року на 58 992, 30 грн., в II кварталі 2004 року на 50 307, 31 грн., в III кварталі 2004 року на 42 677, 22 грн. Цей висновок в акті перевірки зроблений з посиланням на те, що позивачем за 9 місяців 2004 року відображено в податковому обліку амортизацію розраховану за нормою 2 % для першої групи основних фондів та за нормою 10 % для другої групи основних фондів, балансова вартість яких станом на 01 січня 2004 року становила 924 361, 81 грн. та 1 388 255, 63 грн. відповідно, в той час, як підлягає нарахуванню амортизація розрахована по нормі 1,25 % для першої групи основних фондів та 6,25 % для другої групи основних фондів. На підставі вищевикладеного позивачу донараховано податок на прибуток за 9 місяців (III квартал) 2004 року в сумі 10 669, 31 грн.

15 лютого 2005 року на підставі акту перевірки ДПI у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000052230/0/3953, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12 803, 16 грн., у тому числі 10 669, 30 грн. основний платіж та 2 133, 86 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів мотивовані головним чином тим, що п. 45 ст. 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) від 27 листопада 2003 року № 1344-IV було зупинено дію підвищених норм амортизації на 2004 рік, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) від 24 грудня 2002 року № 349-IV, для основних фондів першої, другої та третьої групи, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року, а тому позивач безпідставно в порушення вищезазначених вимог в I, II та III кварталі 2004 року розраховував амортизацію за підвищеними нормами, встановленими Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) від 24 грудня 2002 року № 349-IV, що призвело до правомірного донарахування податку на прибуток спірним податковим повідомленням - рішенням.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 (в редакції Закону України від 18 листопада 1997 року № 639/97-ВР (639/97-ВР) ) Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) норма амортизації для першої групи основних фондів складала 1, 25 відсотка, а для другої групи основних фондів складала 6, 25 відсотка.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 24 грудня 2002 року були внесені зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Підпункт 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 було викладений в новій редакції, відповідно до якої для першої групи основних фондів норма амортизації була встановлена в розмірі 2 відсотків, а для другої групи основних фондів норма амортизації була встановлена в розмірі 10 відсотків.

Пунктом 45 ст. 80 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" від 27 листопада 2003 року № 1344-IV (1344-15) з метою покриття ризиків втрат бюджету, пов'язаних з проведенням податкової реформи, та досягнення реальності і збалансованості державного та місцевих бюджетів зупинено на 2004 рік дію підвищених норм амортизації, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 12, ст. 88) для основних фондів групи 1, 2, 3, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.

Наведені норми Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) не визнані неконституційними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про правомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що застосування позивачем в I, II та III кварталі 2004 року норм амортизації, встановлених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) від 24 грудня 2002 року, є безпідставним і призвело до завищення сум амортизаційних відрахувань у відповідних періодах враховуючи те, що дію підвищених норм амортизації, встановлених цим Законом, було зупинено на 2004 рік відповідно до п. 45 ст. 80 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік"   (1344-15) від 27 листопада 2003 року № 1344-IV.

При цьому колегія суддів відзначає, що Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків, тобто його дія поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на відповідний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет на відповідний рік передбачає розмір податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, Закон про Державний бюджет встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а тому цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів.

Крім того, посилання позивача на ч. 3 ст. 28 Бюджетного кодексу України (2542-14) є помилковим, оскільки згадана норма Бюджетного кодексу України (2542-14) застосовується не до Закону України про Державний бюджет, а до інших законів, які впливають на формування дохідної та (або) видаткової частини вже діючого Закону України про Державний бюджет.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2006 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Львівського дочірнього підприємства Датської Компанії "Сіка Футвеер А/С" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 06 грудня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 березня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.